так і у турецьких та російських документах, писаних з приводу свавільного переходу запорожців року 1734 з своїм кошем з татарських Алешок «на Базавлуг»[1]).
До наших часів назва Базавлуг, як і назва Великий Луг, не збереглися, почасти через те, що околиці Великого Лугу після скасування Запорожської Січі були залюднені німцями та кріпаками з Великоросіі, почасти ж через незнаття нащадками запорожців історіі своіх прадідів. Ліси по Великому Лугу й Базавлугу місцеві люде звуть тепер однаково «плавнями».
Запорожці, щоб докладніше зазначати, про яку частину Великого Лугу йде мова, і поділяти його поміж курінями свого товариства, прикладали до всякого кутка лугу окрему назву, наприклад: Сірківка, Паліівщина, Васюриве, Степок, Наливач, Велика Пуща та инші, і окремо звали всякі, навіть найдрібніші, протоки, озера, лимани й острови; довгим же протокам надавали кільки назв, прикладаючи до всякоі частини протоки окрему назву. Так, наприклад, річка Лапинка, що одірвалася од Дніпра біля Микитиного Рогу (Никиполя), через сім верст має назву Бакай, ще через шість зветься Підпільною, а нижче села Покровського (Нової Січі) — Піскуватою; річка Скарбна у південній частині Базавлугу зветься Темною і таке инше. Не всі ці числені назви річок та озер збереглися до наших часів, але ті, що збереглися, я подам тоді, коли
- ↑ Відомо, що запорожці осіли тоді не на річці Базавлук, а на Скарбній та Підпільній, себ то на північній межі Лугу Базавлугу.
