буду докладніше говорити про окремі місцевости Великого Лугу.
Які ж давав Великий Луг запорожцям заробітки і як воно могло бути, що запорожці, навіть під ті часи, коли вороги примушували їх покидати свою Січ з усіми надбаними скарбами, любенько знаходили собі готову іжу у свого батька —Великого Лугу?
Коли ми поглянемо на карту степовоі України, то зразу те зрозуміємо. Перше за все Великий Луг був сполучений з Чорним морем широкою та глибокою річкою Дніпром, і завдяки тому що-весни велика сила риби, не маючи собі у морі спокійного та захистного од хвиль притулку, де-б покласти икру, рушала у Дніпр, розходячись по його захистним та спокійним озерам, лиманам та протокам. Найбільше таких спокійних лиманів та озер було на Дніпрі у Великому Лузі, і через те можна вірити оповіданням, записаним ще у XVI сторіччі, що у Дніпрових протоках, під час терки, риба так щільно йшла, що сяк встромити у воду списа, то він не тонув і не хилився на бік, бо його держала риба своєю товщою.
Водилися по водах Великого Лугу велетні Білуги локтів по 13 (З сажні) завдовжки, що ледве шестеро козаків здужали одну підняти на плечі; по-під кручами, по чорторіях ховалися гладкі, товстоголові соми; цілими табунами плавали осетри, севрюги та стерляді; величезні, ситі коропи та довгі, зубасті щуки виблискували там проти сонця золотою та срібною лускою; великими табунами грали у воді: сула (судаки), лящ, карась, окунь, лини, вугри, тарань, вирезуб, камбала, язь та марена
