Перші історичні відомости про Базавлуцький острів маємо од року 1594. У ту добу римський папа та німецький цісарь воювали з Туреччиною і, шукаючи собі спільників, послали послів до запорожців. Посланець цісаря Еріх Ласота, що лишив про свою подоріж певні записки, знайшов Запорожську Січ року 1594 на Базавлуцькому острові. Острів сей дуже змитий тепер водами (Скарбноі Підпильноі та Павлюка, вже й у ті часи був невеликий. Се можливо бачити з того, що коли Кіш запорожський скликав раду, щоб вислухати цісарського посланця і обміркувати його пропозіції, то запорожське товариство, через тісноту у Січі, мусило персіздити на берег, де на зеленому степу й відбулася рада.
Базавлуцька, або, як іі історік Скальковський назвав, «Баторієва Січ», була першою офіціальною Січчю, бо вся организація Війська Запорожського разом з виборною старшиною була затвержена королем польським Степаном Баторієм року 1576 по проханню гетьмана Якова Богданка (Ружинського) саме тоді, коли Січ містилася на острові Базавлуцькому. Вона була свідком розцвіту й найбільшоі слави Війська Запорожського. Звідсіля гетьман Сагайдачний року 1606 розпочав своі надзвичайні морські походи. З Базавлуцькоі Січі запорожці плавали через Чорне море, громили Варну, руйнували Сіноп та Трапезунт, палили околиці Царьграду, сплюндрували велику турецьку кріпость у Криму Кафу, визволяли що-року з турецькоі неволі десятки тисяч христіян, кільки раз одверто нападали на великі турецькі фльоти і громили іх у край,
