так що нагнали на турків такого жаху, що султанське військо доводилося загонити на кораблі батогами. Ввесь світ тоді знав про запорожців і мав їх за найславніших лицарів.
При Сагайдачному ж Базавлуцька Січ була зруйнована. Сталося се у осени року 1617, коли турецька фльота з Ибрагимом пашою підстерегла, що Сагайдачний з запорожцями поплив руйнувати Анатолійський берег, піднялася (Дніпром угору до самоі (Січі і спалила церкву й куріні. Сагайдачний тоді став кошем на голові острову Хортиці.
Проте місцевість Базавлуцькоі Січі приваблювала до себе запорожців і, пробувши кільки років на Хортиці, вони перейшли ближче до Базавлуцької Січі на острів Томаківку, з Томаківки року 1638 на Микитин Ріг, а з Микитиного Рогу року 1652 знову таки повернулися на Базавлуг і стали кошем на розі, проти руін Баторієвоі Січі (сучасного городища).
Тут біля устя р. Чортомлика були од поля покопані глибокі рівчаки й насипані високі вали на 100 сажнів у продовж і з баштою біля воріт у 20 сажнів навкруги; з боку ж Чортомлика й Скарбноі була зроблена стіна з двох високих тинів, забитих глиною. У тій стіні було зроблено 8 пролазів, щоб козакам ходити по воду, над пролазами були бойниці для пальби з рушниць. Окопи на старому Городищі теж було поновлено, і на ньому відбудована нова церква.
