за іхні напади, та Сірко зратував Січ і поміж курінями вигубив 13500 душ турецьких яничарів.
Але року 1680 Сірка не стало. Я вже згадував, що він помер на своій пасіці у Сірківці, недалеко теперешнього села Голоі Грушівки.
Коли Сірко помер, запорожці перевезли тіло свого славного кошового на прославлену ім Чортомлицьку Січ і урочисто поховали на січовому кладовищі. Могила його з надгробком, поновленим після повороту Війська Запорожського з устя Дніпра, з Алешок на Базавлуг, стоіть і зараз трохи вище од руін січових окопів серед слободи Капулівки на 20 верств нижче Никиполя.
Надгробок на могилі кошового Сірка у селі Капулівці.
З смертью Сірка почався занепад Запорожжя, і Чортомлицька Січ жила тільки попередньою своєю славою. Тільки иноді були ще вибухи стародавньоі слави Запорожжя, але вони дуже скоро згасали. Аж на початку XVIII віку на Запорожжі зьявився енергійний і освічений кошовий отаман Кость Гордієнко, що мріяв оживити й піднести запорожську славу на давню високість і, змагаючись за стародавню волю й права Запорожського Війська, розпочав
