|
IV.
По двору тихо похожає
Старий веселий Рогволод.
Дружина, отроки, народ
Кругом ёго во златі сяють.
У князя свято: виглядають
Із Литви князя жениха
За рушниками до Рогніди.
Перед богами Лель і Ладо
Огонь Рогніда розвела,
Драгим єлеєм полила
І сипала в огнище ладон.
Мов ті Валькирії круг неї
Танцюють, граються дівтата
І приспівують:
„Гой, гоя, гоя!
Повні покої!
Нумо лиш квітчати,
Гостей сподіватись!“
За Полоцком — неначе хмара,
Чорніє курява. Біжать
І отроки й старі бояра
Із Литви князя зустрічать.
Сама Рогніда з Рогволодом
Пішла з дівчатами, з народом.
|
