|
Не із Литви йде князь сподіваний,
Ще незнаемий, давно жданий,
А із Київа, туром-буйволом,
Іде веприщем за Рогнідою
Володимір-князь со киянами.
Прийшли і город обступили
Кругом, і город запалили.
Владимір-князь перед народом
Убив старого Рогволода,
Потя [1] народ, княжну поя,
Отиде в волості своя,
Отиде з шумом, і растли ю,
Тую Рогніду молодую
І прожене ю, і княжна
Блукає по світу одна
Нічого з ворогом не вдіє...
Так от-такиї то святиї
Отті царі!
|
