тистичних питань, які насуває даний твір, то він вповні відповість своїй задачі.
Щож се за питаня, які насуває нам лїтературний твір по за обсягом втїлених в ньому социяльних, полїтичних та релїґійних ідей, т. є. по за обсягом тенденциї авторової? І Лєметр і Добролюбов мимохіть зачіплюють сї питаня, та не вважають потрібним зупиняти ся на них довше. Се питаня про відносини штуки до дїйсности, про причини естетичного вдоволеня в душі людській, про способи, як даний автор викликає се естетичне вдоволенє в душї читачів або слухачів, про те, чи у автора є талант, чи нема, про якість і силу того таланту, значить і про те, чи і на скілько тенденциї авторові звязані орґанїчно з виведеними в єго творі фактами і випливають із них? Буде се задача може й скромна, та про те важна, бо тілько зробивши оту роботу можна знати, чи можна на підставі якогось твору робити якісь дальші висновки про социяльні, полїтичні чи релїґійні погляди автора, чи може сей твір як недоладний треба без дальшої діскусиї кинути між макулятуру.
Вже з самого сформулованя тих завдач, які поперед усего, по моїй думцї, має перед собою лїтературний критик, можна побачити, до якої наукової галузї мусимо відносити єго роботу і яким науковим методом він мусить послугувати ся. Лїтературна критика мусить бути по нашій думцї поперед усего естетичною, значить, входить в обсяг псіхольоґії і мусить послугувати ся тими методами наукового досьлїду, якими послугуєть ся сучасна псіхольоґія.
Могло б здавати ся, що се така ясна річ, що властиво не варто було так довго колесити, щоби дійти до неї і нема по що з таким притиском виголошувати сю тезу. Аджеж естетика є властиво наука про почуваня, специяльно про відчуванє артистичної краси, — значить, є частиною псіхольоґії. А в такім разї й основана на нїй критика мусить бути псіхольоґічною, і тілько бувши такою може користувати ся й тими науковими методами дослїду, які виробила сучасна псіхольоґія, — значить, може зробити ся в повнї науковою, спосібною до дїйсного розвою, а не залежною від капризів та моди. І тілько тодї вона може як публїцї так і писателям давати певні вказівки, значить, може бути плідною, по свойому продуктівною. Та вже самі наші діґресиї показали, що вони були далеко не зайві, що питаня про завданя і метод лїтературної
