танє вельми важне і вдячне, а в його розвязцї лежить ключ до зрозуміня маси індівідуальних прикмет ріжних поетів, ріжних шкіл і стилїв поетичних, про котрі доси наговорено так богато шумних та неясних фраз.
Поперед усего до речи буде пригадати ті загальні закони ассоціяциї ідей, які вислїдила сучасна психольоґія, а потім поглянемо, чи і на скілько поети держать ся тих законів, чи може вибігають по за їх межі. Вундт (Physiologische Psychologie, 1 Ausg. 788 і д.) бачить тілько два такі закони, а то 1) закон подібности (в найширшім значіню сего слова) і 2) закон привички. Всяка ідея, що повстає в нашій душі, може викликати за собою иньшу ідею і то або подібну чим небудь до неї, або таку, яку ми привикли звязувати з нею чи то задля місцевої сумежности, чи задля часової близькости або періодичности. І так ми говоримо про „верби головаті“ для того, що обрубуваний періодично верх верби нагадує голову порослу розчіхраним волосєм; говоримо про кроваве полумя, про річку, що вєть ся гадюкою і т. и. І так ідея блискавки мимовільно викликає в нашій душі ідею грому, ідея фіялки — ідею про фіялковий запах, ідея книжки — згадку про школу, біблїотеку або читальню і т. и. Вундт не приймає закона контрасту, а ассоціованє суперечних, контрастових ідей виводить або з привички або з утоми нашої уяви, що знесиливши ся сполучуванєм подібних ідей в кінцї улягає противному напрямови і зразу перескакує на иньший ряд ідей, що й становить контраст з попереднїм.
Се ограниченє показало ся пізнїйшим психольоґам занадто тїсним і Штайнталь сформулував ось які три закони ассоціованя ідей:
„1. Душа повертає лекше з непривичного стану до звичайного, нїж противно.
„2. Душа йде лекше за ходом дїйсного руху, нїж супроти сего ходу, тоб то лекше від початку до кінця, нїж від кінця до початку (нпр. від цегли і каміня до будинка лекше, нїж від будинка до цеглини). Дійшовши до цїли душа заспокоює ся і лишає ся в тім спокою; ідея знаряду попихає її репродукувати той рух, якому має служити той знаряд.
„3. Самостійний предмет труднїйше репродукує несамостійний, цїлість труднїйше репродукує частину, нїж противно“.
