дуже часто снять ся барвисті, пахучі квітки; чоловікови в веселім, погіднім настрою духа снить ся, що він купає ся в чистій водї; в молодости, коли фізичні і духові сили доходять до повнї розвою, нам часто снить ся, що лїтаємо в повітрі або перескакуємо широкі рови чи навіть доми; чоловікови, що боїть ся напасти ворогів або дізнав такої напасти, снить ся, що його кусають пси; чоловікови, що дізнав ся про якусь страшну, несподївану новину, снить ся, що паде в пропасть і т. и. Ся символїка сонних привидів з давен давна звертала на себе увагу людей і була головною основою ворожби з снів (онейромантиї) і приписувана снам віщого, пророцького значіня. Цїкаво, що та сама здатність до символїзованя є також одною з головних характерних прикмет поетичної фантазиї.
Поетична так само як і сонна фантазия не любить абстрактів і загальників і залюбки транспонує їх на мову конкретних образів. Шекспір називає смерть „старим дзвонарем“ або „лисим паламарем“; Лєнау символїзує минувшість ось у яких картинах:
Friedhof der entschlafnen Tage,
Schweigende Vergangenheit:
Du begräbst des Herzens Klage,
Ach, und seine Seligkeit!
Особливо богатою символїкою визначуєть ся поезия Шевченкова. У него жаль висловлюєть ся картиною: „серце плаче та болить“, смерть являєть ся в образї косаря, що то
По над полем іде,
Не покоси кладе,
Не покоси кладе — гори,
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде.
Єго думи, то „сизі голубята, що прилїтають ізза Днїпра у степ погуляти“; проблиск радости по довгих днях смутку він малює ось як:
І стане ясно перед ним
Надїя ангелом сьвятим
І зоря, молодість його,
Витає весело над ним. (II, 14)
