Моральний упадок чоловіка він малює такими словами;
Виж украли,
В багно погане заховали
Алмаз мій чистий, дорогий,
Мою, колись сьвятую, душу.
Мовчанку своїх знайомих в часї його засланя характеризує вельми плястично:
А їм неначе рот зашито,
Нїхто й не гавкне, не лайне,
Неначе й не було мене. (II, 15).
Таких символїчних образів богато майже в кождім творі нашого Кобзаря; їх богацтво, натуральність і плястика, се найлїпше сьвідоцтво його великого поетичного таланту. Читаючи їх ми бачимо наглядно, що він не підшукував їх, не мучив ся компонуючи їх, що вони самі плили йому під перо, бо його поетична фантазия, так само як сонна фантазия кождого чоловіка, була самовладною панею величезного скарбу вражінь і ідей нагромадженого в долїшнїй сьвідомости поетовій, що вона так просто і без труду промовляла конкретними образами, як звичайний чоловік абстрактами та льоґічними висновками.
Др. Іван Франко.
