10
Читанка з історії України.
Візантіі та варяжськоі землі. Крім того визначався східний шлях по Волзі через землю камських Болгар та Хозар до прикаспійських краін і далі в Азію. (№ 2. Подорож руських купців), солоний та залозний (літопис не зазначує іх напряму точно, правдоподібно до Криму та Азовського моря), західній через Польщу й др.. „В часах по разселенню маємо докладний образ торговельних доріг і зносин з IX—X. в.; ці торговельні відносини утворилися, розуміється, значно скорше (в невній части сягають ще праслав'янських часів) і кидають в кожнім разі світло на попередні століття, себ-то 7—8. в.[1]
Головними предметами вивозу були: „футра“, віск, мед та невільники — челядь, ввозили ж фабрикати: від Греків паволоки — шовкові тканини, оздоблені иноді орнаментом із срібних та золотих ниток, вироби з золота, „сосуды разноличныя" і „всяко узорочье", вино, ріжне коріння, з півночи — зброю та металі, зі сходу — шовк, шкляні вироби, намиста, метальові (переважно зелізні та золотарські) вироби й ин.. Відомости про торговельні зносини русько-украінських племен, які маємо з писаних джерел, потверджуються і археологічними пам'ятками: в скарбах трапляється чимало ріжних грошей, як арабські диргеми, візантійські соліди, срібні гривни, а в одній могилі на Волинщині було знайдено біля небіжчика кований зелізом ящик з терезами та вагою. Нарешті про високий, порівнюючи, рівень економічного розвитку староі Руси свідчить і велика кількість міст, про які маємо згадки.
Матеріяльна забезпеченність русько-украінських племен виявляється і в іх побуті. Одіж шили з тканин полотняних, вовняних, иноді шовкових; останні привозили з далекого сходу; шапки робили з повни або футра, на ногах носили чоботи з гострими носками без підошов. Для окрас вживали вироби з металів (найбільше низькопробного срібла, рідко золота), та намисто — метальове. криштальове, шкляне, з зеленоі глини пасти; намиста робили ріжноі форми і прикрашували, траплялося, орнаментом. Крім намиста на шиі носили, і гривни — обручі з срібла або бронзи. На головах у жінок були начільники з метальовах обручиків або, як у Деревлян, з березовоі кори, обшиті тканиною та оздоблені намистами й обручиками. Серед прикрас бачимо і сережки, ріжних типів перстені, иноді браслети — а волосся оздоблювали кільцями[2], врешті на одіж нашивали метальові шматочки, переважно срібні або бронзові[3].
Що до духовоі культури, так доводиться зазначити, що релігійний світогляд русько-украінськоі людности утворився на грунті культа природи, з яким був з'єднаний культ предків; останний дуже неясний. Але ідолопоклонство це не вийшло з стадіі примітивносте, не вилилося в певні яскраві форми, не набуло певного ритуалу: мітологія бліда, неясна, боги позбавлені індивідуальности, нічого не відомо ані про ідолопоклонські храми, ані про спеціяльну класу жерців. Невважаючи на це. можемо зазначити де які риси стародавнього ідолопоклонства. Як оповідає літопис та деякі з чужинців, що мали
- ↑ М. Грушевський „Історія Украіни Руси“ т. 1-й ст. 282. вид. 3. Киів 1913. р.
- ↑ Вони були з ріжного матеріялу, ріжноі форми, часто з срібного дроту, скрученого спірально на зразок французькоі літери S. Носили іх у волоссі по де-кільки разом.
- ↑ Цікаво, що тогочасні чепурухи вживали й косметику: „и начаша пруга прѣд другою червити (фарбувати) лице и бѣлим трѣти“ каже літописець про старо-руське жіноцтво.
(Летоп. Передел. Сузд. изд. кн. Оболенского М. 1851 г.).
