О, думка, що тіло без жалю руба, Що очі й уста твої сушить. Архангельська срібноголоса труба Гремить крізь простори і душі. І мертві встають і шукають хреста, Їх очі розчахнуто-тьмяні. Встають наче поросль, струнка і густа — Страшне покоління титанів.
35
