Фоґ 35 днїв по виїздї з Лондона находив ся майже в границях своєї проґрами.
Наколи Карнатік мав відплисти аж завтра о 5-ій годинї рано, лишало ся Пилипови Фоґови 16 годин часу, щоби займити ся своїми справами, чи радше справами панї Ауди. Висївши на берег, подав руку молодій жінцї і завів єї до паланкина. Єму вказано Готель клюбу і до него казав себе завезти. Паспарту пішов за ними і за 20 мінут були на місци. Умістивши молоду жінку в готели і приказавши Паспартутови, щоби єї не спускав з ока, вийшов Пилип Фоґ зараз на місто виглядїти свояка, під котрого опікою мала Ауда лишити ся в Гонґ-Конґ. Фоґ казав себе завести на біржу. Без сумнїву мусїли там знати поважаного пана Джеджег, що належав до найбогатїйших купцїв міста.
Сензаль, до котрого обернув ся пан Фоґ, знав дїйстно згаданого купця, але заявив, що той-же вже від двох лїт не мешкає в Гонґ-Конґ. Зробивши маєток, поселив ся в Европі, імовірно в Голяндиї, з котрою мав давнїйше широкі зносини торговельні. Пилип Фоґ вернув з сею вістею до готелю. Міс Ауда мовчала зразу і потираючи рукою чоло, надумувала ся. Вкінци відозвала ся своїм милим голосом:
— Що я тепер маю робити, пане Фоґ?
— Се-ж проста річ, відповів джентельмен. Їхати до Европи.
— Але я не можу надуживати…
— Ви нїчого не надуживаєте, а ваше товариство цїлком менї не перешкаджає. — Паспарту!
— Я тут, прошу пана.
— Ідїть на Карнатік і замовте три комнати.
