спокоєм, доки волам не подобає ся уступитись з дороги. Паспарту попав в великий гнїв, коли поїзд задержав ся. Він мав велику охоту стріляти до бізонів з своїх револьверів.
— І що се за край, — горячив ся — де волів лише до того уживають, щоби задержували поїзди! Ідуть собі як процесия, поволеньки і нїчого їх не обходить, що поїзд стоїть! До чорта! Однакож хотїв би я знати, чи пан Фоґ передвидїв і сю перепону в своїй проґрамі. Алеж бо то, й машинїст! не має навіть відваги розігнати сю череду своєю машиною!
А машинїст вже й не пробовав усунути перепони; і добре робив. Без сумнїву була би машина убила кілька зьвірят, але мимо своєї сили була мусїла вскорі станути, поїзд був би напевно вискочив із шин і аж тогдї була би біда.
Отже найлїпше було терпеливо виждати і потїшати ся тим, що відтак буде можна нагнати страчений час прискореною їздою. Цїлі три години тревала переправа бізонів і аж як ніч запала була дорога знов вільна. Коли послїдні ряди переходили півперек шин, зникли перші з очий на полудневім овидї.
Таким чином приїхав поїзд до провалів гір Гумбольдта аж о осьмій годинї вечером, а о пів до десятої на територию Юта, в околицю великого Солоного озера, до дивної країни Мормонів.
В ночи з 5. на 6. падолиста переїхав поїзд насамперед на полудневий всхід яких 50 миль, відтак
