анї єго пан, анї Фікс не хотїли брати участи в мормоньскій конференциї.
О означеній годинї піднїс ся зі свого сидженя мормоньский місионар і немов би єму хто противив ся, крикнув піднесеним голосом:
— Кажу вам, що Йосиф Сміт єсть мучеником, що єго брат Гірам єсть мучеником і що переслїдованя зі сторони Унїї зроблять і з Брайдама Юнґа мученика! Хто смїє менї перечити?
Нїхто не відважив ся заперечити місіонареви, котрого зворушенє ярко відбивало від єго з природи спокійної вдачі. Єго гнїв був на всякий спосіб оправданий обставиною, що власне тодї мормоньска секта мусїла терпіли сильні переслїдованя. Правительство Сполучених Держав підбило як раз в тім часї сих независимих фанатиків, хоч не без труду. Оно займило Юта і піддало єго правам Унїї, а провідника Мормонів Брайдама Юнґа увязнило і ставило перед суд за многоженьство і бунт. Від того часу скріпили мормоньскі місіонарі свою дїяльність і ставили правительству завзятий опір.
Як бачимо місіонар Вілїям Гіч старав ся найти приклонників навіть в зелїзничім поїздї.
Відтак став оповідати пристрастно, піднесеним голосом і з напрасними рухами історию мормонїзму від часів старого завіта: „Як в Ізраили мормоньский пророк з колїна Іосифа оповістив основи нової релїґїї і переказав єї свому синови Моромови; як богато столїть пізнїйше, переложив сю цїнну, єгипетским письмом писану книгу молодший Йосиф Сміт, фермер з держави Вермон, що оголосив ся 1826 року містичним пророком; як вкінци обявив ся єму в осьвітленім лїсї божий післанець і дав єму сьвяті книги“.
