ловний хребетъ Бескидівъ; туди (коло села Лелюхова) переходить границя въ Угорщину, иде долі річкою Теплою, черезъ Рокитівъ, до Довгоі-Луки надъ Бардиєвомъ, зь-відси на полудне, черезъ Куриму (на Теплій), ажъ недалеко підъ Ганушівці (на р. Теплій); тутъ звертається идъ півночи и, обійшовши Стропківъ, Спину и Гуменне (краіну такъ званихъ Сотаківъ), зновъ вертає до Теплоі коло Ганушовецъ. Відти спускається на полудне, долі ріками Теплою и Ондавою ажъ до устя Тернави, потімъ на східъ и полудне по-надъ Бутнівці, черезъ Мункачъ (надъ Латорицею), ажъ надъ Береги; зъ-відтамъ вертається назадъ на західъ до р. Латориці коло Дуброни и Касони и зновъ підъ Береги; дальше викрутами иде на західъ по-підъ Селище, черезъ Холми до Хуста, а відтакъ, зъ малими виімками, рікою Тисою ажъ підъ Сигітъ; дальше правимъ берегомъ Білоі Тиси підъ Ясенівъ, де границі Галицькоі досягає, йде дальше границею (Галичини відъ Угоръ) до жерелъ Білого-Черемоша, де въ Буковину вступає и, загорнувши Извіръ, Шипітъ-Вижній, Руську, Банилівъ, Петрівці, Купку и Терешани, підъ Боянами на Пруті до российськоі Бессарабиі входить; північною смугою Бессарабиі тягнеться по-надъ Бричани до Сороки на правімъ и Цекинівки на лівімъ березі Дністра и дальше симъ берегомъ ёго ажъ до устя въ Чорне-Море, а берегомъ моря ажъ до Перекопу. Дальше земля межи Азовськимъ-Моремъ а украінськимъ населеннємъ Херсонськоі и Єкатеринославськоі губерниі заселена Татарами, Греками й німецькими колониями ажъ по річку Кальміусъ; тому границя коло Перекопу лишає море и, лукомъ обминувши Татарівъ, Греківъ и Німцівъ, приходить до грецькоі колониі Ласпи надъ р. Кальміусомъ. На полудні зъ-відси, за Азовськимъ-Моремъ, відділена відъ другихъ руськихъ земель, лежить Земля Чорноморськихъ Козаківъ, заселена самими Украінцями — межи Азовськимъ-Моремъ, Землею Козаківъ Донськихъ, губерниєю Ставропольскою и Черкеськимъ краємъ[1]. — А теперъ вернімся до нашого (властиво — грецького) Ласпи. Границя тягнеться відти на північний східъ викрутами, границею Єкатеринославськоі, Харківськоі и Вороніжськоі губерниі відъ Донськоі, ажъ підъ Матюшино надъ Дономь; зъ-відси горі Дономъ ажъ по устє Тихоі-Сосни, дальше горі Сосною, вступає відтакъ въ губернию Курську и йде просто на західъ до м. Богодухова; зъ-відси границя въ Курській губерниі певно означити не дасться: стрічаються оселі украінські ще дальше на східъ відъ м. Курська, якъ зновъ великоруські близько Чернигівськоі границі. Дальше иде границя, виступивши зъ губерниі Курськоі, на північъ, границею Чернигівськоі губерниі відъ Орловськоі, ажъ по-за м. Мглинъ підъ Хотимськъ, надъ річкою Беседомъ (на границі губерниі Смоленськоі відъ Могилевськоі); відъ Беседа звертається вона на західъ и полудне границею Чернигівськоі відъ Могилівськоі губерниі до м. Лоёва (при устю Сожи въ Дніперъ), відтамъ Дніпромъ ажъ по устє Припеті, дальше рікою Припеть до Білосорокъ, зь-відси, опустивши берігъ р. Припеті, полудневою іі долиною на західъ ажъ до Буга при Володаві; відъ Володави на північъ Бугомъ ажъ до потока Присіки (підъ Дрогичиномъ), де переходить въ царство Польске; сходить відтакъ на полудне черезъ Лосицю, Білу, Межиріччє, Радинъ, по-при Люблинъ (лишаючи ёго на западі) просто до Щебрешина: відси закручується на полудневий західъ, черезъ Роківъ, Момоти, де входить въ Галичину, иде до Улянова (надъ Сяномь), а зъ-відси дальше на полудне черезъ Лежайсько, мимо Городиска, підъ Березівъ; відси на північъ обертається и, обійшовши Жизнівъ, Високу, Братківку и др., назадъ идъ Будзинову вертається, крутиться дальше черезъ Дуклю и Змигородъ на полудне повисше Горлиць и Грибова до с. Ростоківъ на Попраді, загортає за рікою села Шляхтову, Чорноводу, Біловоду, Явірки й вертає зновъ підъ Пивничну (надъ Попрадомь); відси обертається на північний східъ зразу коритомъ Попрада, відділяючого Галичину відъ Угоръ, ажъ до Лелюхова, де переходить въ Угорщину.
Скінчили ми нашу вандрівку, обійшовши границею цілу Украіну докола. А змучивпшися такимъ далекимъ ходомъ, відпочинемъ. Станьмо, розглянемся докола по сімъ широкімъ краю, которий ми теперъ відграничили відъ другихъ земель. По лівій руці підъ нами шумить Попрадъ (бо ми надъ нимъ опинились), плинучи долі, за Попрадомъ — не наша вже сторона. По правій шумлять ліси надъ нами: тутъ почалися наші Бескиди. Коли-бъ ми піднестися могли високо по-надъ найвиснші ёго верхи, ми увиділи би іхъ, якъ що-разъ висшимъ гребенемъ идъ полудневому сходові простують; серединою потягся головний хребетъ, відъ Попраду, поздовжнимъ лукомъ, геть по-за границю Галичини, по-за Чорну-Гору, на Буковину, ажъ тамъ, де відъ гори Цифи росходяться Семнградські гори; а поздовжъ него, по обохъ ёго бокахъ, такожъ на східъ полудневий, кладуться, що-разъ ширшимъ лукомъ, що разъ низші, ланьцухи гіръ, ніби ступні до него, дони не зіллються, знижившисъ дальше въ горби,
- ↑ Зверхъ того віддільні украінські поселення розсіяні по Донській Землі, именно на правій стороні горішнёго и долішнёго Дона, а потімъ и въ губерниі Саратовській, Самарській, Астраханській, Оренбурській и въ инчихъ.
