Вовчка, так і не дався йому, досягши найкращого виразу в блідій все ж таки фігурі Кармелюка; коли й вийшла вона трохи виразнішою од попередніх, то хиба тим, що автор надзвичайно спростив своє завдання і, поставивши свого героя серед дуже примитивних обставин, міг не дбати вже про то, щоб глибоко увійти в його психологію, надолужаючи подекуди просто таки суздальською манерою малювання. Нижче я попробую вияснити причину цієї імпотенції таланта досить сильного і глибокого, а тепер повинен закінчити огляд творів Марка Вовчка, що несподівано для мене самого так дуже ростягся.
Мордуючись над образом дужої натури, протестанта, та так і не знайшовши для його відповідної форми, Марко Вовчок зате сильний був у инших сферах і насамперед — у сфері звичайного буденного життя, переважно родинного. Найкраще виходила з-під його пера психологія людей, які цілком ще перебувають під владою тих патріярхальних відносин, коли по-за межі свого вузенького життя людина не сягає інтересами, а часом і буквально не виходить за царину свого села. Аналіз таких відносин робить автор умілою, досвідною рукою і серед цієї патріярхальної атмосфери почуває себе так, мов риба в воді. Ви, напр., не можете оповідання „Сестра“ читати без глибокого зацікавлення, не слідкуючи за всими тими переживаннями, яких зазнає людина, що вперше в широкий світ, на чужу сторону вибірається. Правда, не яка то вже й чужа сторона — ота Дем'янівка, що на якийсь десяток-другий верстов од сестриного
