емого к юбке. Гол. Од. 21, 50; б) шерстяного зеленого или красного, надеваемого поверх пла́хти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. Запа́сонька, запа́сочка.
Запаску́джувати, джую, єш, сов. в. запаску́дити, джу, диш, гл. Загадить. Як чор-зна-що — не чепать, щоб і посуди не запаскудить. Ном. № 3288.
Запаску́дніти, нію, єш, гл. Подурнеть, исхудать.
Запасльо́нити, ню, ниш, гл. Запачкать в паслі́н.
Запасни́й, а́, е́. 1) Запасливый. Ось у Цвіляка можна купити: се люде запасні; а більш нема ні в кого. Каменец. у. *2) Запасной. Сл. Нік.
Запа́сонька, ки, и запа́сочка, ки, ж. Ум. от запа́ска.
I. Запа́сти, ся. См. Запада́ти, ся.
II. Запа́сти, су́, се́ш, гл. 1) Пася затерять. Ледачий пастух запасе вівцю. 2) Заработать в пастухах. Що запасе (вівчарь), то несе жінці. Гол. IV. 459.
Запа́стися, су́ся, се́шся, гл. Начать пастись. Як розійдеться (отара) так, що одна одній не мішає пастись, то вівці і запасуться на місці. О. 1862. V. Кух. 34.
Запасча́ний, а, е. Относящийся к запа́скʼе, принадлежащий ей.
Запасчи́на, ни, ж. = Запа́ска, плоховатая запа́ска. У мами ходила в старій запасчині. Чуб. Так собі, в запасчині, в сорочечці і в очіпку: звісно, — дома. Г. Барв. 15.
За́пах, ху, м. 1) Запах. Хрещатий барвінок сади устилає, запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487. 2) Род желтых грибов. Вх. Уг. 239.
Запа́хнути и запа́хти, хну, неш, гл. Запахнуть. Запахли груші. Рудч. Ск. II. 64.
Запаху́щий, а, е = Запашни́й. Желех.
Запаші́ти, ші́ю, єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
*Запа́шистий, а, е = Запашни́й. Сл. Яворн.
Запашни́й, а́, е́. Душистый, пахучий, ароматный. Запашний васильок три запахи має. Чуб. V. 487.
Запа́шно, нар. Пахуче, с запахом. Хто ж тобі головочку змиє, м'яткою та любистечком, щоб і тепло, щоб і запашно… тобі було? Г. Барв. 125. В хаті стало, як у садочку: і зелено, і запашно. Св. Л. 273.
Запащекува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Заговорить быстро. 2) Начать говорить дерзости.
Запе́вне, нар. Наверное; без сомнения. Запевне не забув. Котл. НП. 383. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш. Чуб. V. 137.
*Запе́внення, ня, с. Уверение, утверждение. Сл. Нік.
Запевня́ти, ня́ю, єш, сов. в. запе́внити, ню, ниш, гл. Уверять, уверить. Не можна теж запевняти, що і в таких людей, як М. Вовчок, не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33.
Запе́кати, каю, єш, гл. = Запрото́рити. Десь її далеко запекав. Змиев. у.
Запе́клий, а, е. 1) Зачерствелый, закоренелый. Стельмах сей був чолов'яга запеклий собі, такий, що купить на торгу оселедця, сам їсть, а жінці… й діткам не дасть, і зожре сам перед їх очима. Г. Барв. 458. 2) Упрямый. 3) Отчаянный. Окунь запеклих не пече. Шевч. 60. Є такі запеклі, що й на кладовище уночі не бояться тобі йти. Канев. у. Запе́клий во́рог. Непримиримый, кровный враг.
Запе́клуватий, а, е = Запе́клий.
Запекти́, ся. См. Запіка́ти, ся.
Запе́куватий, а, е. Очень строгий. Запекуватий пан був! Що було загадає кому, то вже слухай! О. 1862. V. 106.
Запере́джуватися, джуюся, єшся, гл. *Повязываться спереди. «Жінки завиваються в намітки, а в платке срам вийти миже люди; запереджуються большими платками, складывая их по диагонали в треугольник». О. 1861. XI—XII. Свидн. 27.
*Запере́чення, ня, с. Возражение, отрицание, оспаривание, протест. Такий здогад… викликав заперечення. К. Широцьк.
*Запере́чливий, а, е. Противоречивый, отрицательный.
