*Запере́чливо, нар. Отрицательно. Вона лиш похитала заперечливо головою. Коцюб.
*Запере́чний, а, е. Отрицательный. Сл. Яворн.
*Запере́чувати, чую, єш, сов. в. запере́чити, чу, чиш, гл. Возражать, возразить, отрицать, противоречить. Запере́чувати голово́ю. Качать (отрицательно) головой. «Ні, ні, мій сину», — казала, заперечуючи головою ігуменя. Лепкий.
Запері́зувати, зую, єш, сов. в. запереза́ти, жу́, жеш, гл. Опоясывать, опоясать.
Запері́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. запереза́тися, жу́ся, жешся, гл. Опоясываться, опоясаться. Напередовець, красний молодець, заперезався чорною ожиною. Чуб. III. 291.
Запе́рти, ся. См. Запіра́ти, ся.
Заперцюва́ти, цю́ю, єш и заперчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Приправить перцем.
Запетлюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) Переносно: лишить свободы, забрать в руки. А шо, запетльовано тебе? Александр. у. Слов. Д. Эварн.
Запетлюва́тися, лю́юся, єшся, гл. 1) Завязаться петлей. 2) Переносно: закабалиться, наняться на тяжелую службу. Та це запетлювавсь на цілий рік. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Запе́цькати, каю, єш, гл. Запачкать.
Запеча́лити, лю, лиш, гл. Опечалить. Вона в мене не вечеряла, тілько мене запечалила. Мет. 290.
Запеча́литися, люся, лишся, гл. Опечалиться. Вийду я за гай, гляну на свій край та й зажурюся, запечалюся. Лавр. 8.
Запеча́лля, ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся. Чуб. V. 653.
Запеча́тувати, тую, єш, сов. в. запеча́тати, таю, єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. I. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребения (гроб). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. В некоторых местностях Галиции запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20. *3) О пчелах: закупорить, заделать вощиной ячейки. Як виграється мед добре, то тоді бджоли запечатають його вощиною. Пир. у., Кон.
Запе́чений, а, е. Опаленный. Несхожа була на селянок, часто запечених сонцем. Мир. ХРВ. 6.
Запечи́, чу́, че́ш, гл. = Запекти́. Желех.
Запива́йло, ла, м. Пьяница. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
*Запива́ка, ки, м. = Запива́йло. Сл. Яворн.
Запива́ти, ва́ю, єш, сов. в. запи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Запивать, запить что-нибудь. Запий водою, бо гірке. Харьк. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Запивать, запить, начать пить, предаваться пьянству. Запив Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790. 3) Выпивать, выпить. Могорич запили. Чуб. V. 963. Запили сватання. Г. Барв. 183.
*Запива́тися, ва́юся, єшся, гл. = Запива́ти 2. А вона у плач: — «Запиваєшся». Рудан.
Запикну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Запи́катися. Він не запикнеться. НВолын. у.
Запи́куватися, куюся, єшся, сов. в. запи́катися, каюся, єшся, гл. Заминаться, замяться в речи, заикаться, заикнуться. Він став казати та й запикавсь. Черк. у. Вибачайте, будьте ласкаві, що я знехотя… не навмисне… розсипав ваші вишні… промовив Радюк, запикуючись. Левиц. Пов. 200.
*Запи́лення, ня, с. Опыление (ботан.). Сл. Дубр.
Запили́ти. См. Запи́лювати.
Запили́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Запылиться. А вже хустиночка та й запилилась. Чуб. V. 289.
Запильнува́ти, ну́ю, єш, гл. Подстеречь, подметить.
I. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запили́ти, лю́, лиш, гл. Запыливать, запылить.
