II. Запи́лювати, люю, єш, сов. в. запиля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Приниматься, приняться пилить. 2) Пиливши сходить, сойти с намеченной черты.
Запи́на, ни, ж. Преграда, помеха. А Дніпро, як кажуть, татаринові не запина. Стор. II. 161.
Запина́ло, ла, с. 1) Все то, чем можно завеситься, закрыться, например, платок. З землі вставала важка пара, закутувала все в своє вохке запинало. Мир. ХРВ. 297. 2) Черный капюшон у монахинь. Рудч. Чп. 248.
Запина́ння, ня, с. Завешивание, закрывание.
Запина́ти, на́ю, єш, сов. в. запну́ти и зап'я́сти́, пну́, не́ш, гл. Завешивать, завесить, закрывать, закрыть. Запинає вікно хусткою. Пішла пані така зап'ята, що й очей не видно. Лебед. у. Очі мої козацькі молодецькі червоною китайкою запніте. АД. I. 178.
Запина́тися, на́юся, єшся, сов. в. запну́тися и зап'ясти́ся, ну́ся, не́шся, гл. 1) Завешиваться, завеситься, закрываться, закрыться. 2) Повязываться, повязаться (платком). Я… зап'ялась білою хустиною. Г. Барв. 239. 3) Застегиваться, застегнуться. Салдат на всі ґудзики запинається.
Запи́начка, ки, ж. Покрывало, кусок ткани, которой что-либо завешивают, покрывают. Константиногр. у.
Запиндю́читися, чуся, чишся, гл. Заважничать, задрать нос.
Запи́нка, ки, ж. 1) Запинка, остановка. *2) Запятая. Сл. Нік.
Запиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. запини́ти, ню́, ниш, гл. 1) Останавливать, остановить. Ой виїхало вражих здобишників сорок коней, ще й чотирі, ой як стали вони наперед возів, а всі вози запинили. Мет. 454. І нігде ні садочка, ні квіток, нема на чому запинити ока. Левиц. ПЙО. I. 475. *2) Задерживать, задержать; загораживать, загородить; запруживать, запрудить. Тепер тут стало глибоко, бо далі внизу запинили воду. Крим.
Запиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. запини́тися, ню́ся, нишся, гл. Останавливаться, остановиться. Через дощ запинилася робота. Камен. у.
*Запира́ти, ра́ю, єш, сов. в. запе́рти, пру́, пре́ш, гл. См. Запіра́ти.
Запи́рс(ь)кати, каю, єш, гл. Запрыскать.
Запи́рхатися, хаюся, єшся, гл. Запыхаться.
За́пис, су, м. Запись. Ном., стр. 283, № 890. На останці не стало шкури на запис (грішників записувати) і почали ті два чорти зубами ростягати тую шкуру. Гринч. II. 154.
Записа́ти, ся. См. Запи́сувати, ся.
За́писка, ки, ж. 1) Запись. 2) Записка. Присилає Максим козака з запискою до замку. ЗОЮР. I. 244. У гребенщиков за́писку писа́ти значит проводить по длине гребенки, в виде украшения, тонкие параллельные линии. Вас. 163. Ум. За́писочка. На, брате коте, тобі отсю записочку: ти в хаті, в сухому сидиш, то й записочка ніколи не помокне. Гринч. I. 8.
Запискота́ти, чу́, чеш и запискоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Запищать. В один голос так і запискотіли: спасибі вам, дядечку Кирило, за вашу ласку. Стор. I. 112.
*За́писник, ка, м. Записная книжка. А тоді черкав щось у своєму записнику. С. Ефр.
За́писочка, ки, ж. Ум. от за́писка.
Запи́сувати, сую, єш, сов. в. записа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Записывать, записать. В комені записа́ти. Оставить без внимания. Ном. 2) Записывать, записать куда-либо. Записали в салдати. Чуб. V. 968. 3) Завещать. 4) Уступать, уступить по записи, по писанному документу. Здумав чортові душу записати. Драг. 55.
Запи́суватися, суюся, єшся, сов. в. записа́тися, шу́ся, шешся, гл. Записываться, записаться.
За́пит, ту, м. 1) Вопрос. Чуб. III. 108. *2) Спрос. Вибачайте, що я ввійшов без запиту. Крим. *3) Спрос (на товар). Запит на крам (в торговлі). Левиц.
Запи́тан́ня, ня, с. Вопрос. Я й відповім йому на його запитання. Федьк.
Запи́ти. См. Запива́ти.
*Запи́тливо, нар. Вопросительно. Сл. Яворн.
Запи́тувати, тую, єш, сов. в. запи-
