Запі́лок, по́лку, м. *Ум. от Запі́лля 3. МУЕ. III. 119, 123, 124. Молода стоїть у заполку, ждучи, поки увійде молодий. МУЕ. III. 96.
*Запі́льний, а, е. Тыловой. Запільні установи дивізії. Пр. Пр.
Запільчи́на, ни, ж. = За́пі́лка. Желех.
Запі́нювати, нюю, нюєш, сов. в. запі́нити, ню, ниш, гл. 1) Покрывать, покрыть пеной. *2) Забрызгать слюной изо рта. Не голуб собаку, вона набігалася, запінить тебе. Крим.
Запі́нюватися, нююся, нюєшся, сов. в. запі́нитися, нюся, нишся, гл. 1) Покрываться, покрыться пеной, запениться. «Грай же, море!» — заспівали. Запінились хвилі. Шевч. 47. А кабан таки справді запінивсь. О. 1862. IV. 83. *2) Забрызгиваться, забрызгаться слюной. *3) Вспениваться, вспениться. Сл. Нік. *4) Брызгать слюной в гневе. Сл. Нік.
Запіпере́читися, чуся, чишся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Запіперечилася кобила. Вх. Лем. 416.
Запі́р, по́ру, м. 1) Запор (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака́. Черк. у. 4) Проклятие, бранное слово. Вх. Лем. 416.
Запіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. запе́рти, пру́, ре́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Скриплять ворітонька — не можу заперти. Чуб. V. 123. Лю́дям губа́ не запе́рта — равнозн. русскому: на чужой роток не накинешь платок. Ном. № 6982. 2) Всаживать, всадить (так, что трудно вынуть); затаскивать, затащить куда. Запер таки затичку в пляшку. Гринч. Як поперли сани, то й не знаю, куди б заперли, як би люди не зупинили. Гринч.
Запіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. запе́ртися, пру́ся, ре́шся, гл. 1) Запираться, запереться. Зійшло сонце; Україна де палала, тліла, а де шляхта, запершися, у будинках мліла. Шевч. 174. *2) Упереться. Михайло Пнченюк заперся ногами і руками в одвірки, і ані Петрик Синиця, ані два Золоті — Іван та Каленик — не могли його витягнути на двір. Стефаник.
*Запірва́ти, рву́, ве́ш, гл. = Запорва́ти. Хапали землі, де тільки запірвали. Левиц.
За́пісоч, чі, ж. Небольшая отлогая насыпь песку возле реки, *пляж. Кременчугск. у.
Запі́сяти, сяю, єш, гл. Детск. обмочить.
Запі́ти, пію́, є́ш, гл. Запеть (преимущественно о петухе). Мала вродитися сатана, та півні запіли — вродилася дитина. Ном. № 2917. Ой рано, рано кури запіли. Маркев. 25.
Запітні́лий, а, е. Вспотевший.
Запітні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Вспотеть. *2) Запотеть (о стекле). Шибки від холоду запітніли. Киев.
Запічку́ритися, рюся, ришся, гл. Привыкнуть лежать за печкой. Харьк.
Запі́чний, а, е. Находящийся за печью, лежащий на печи. Бийтеся, котки, в лапки до запічної бабки, щоб ся догадала да нам вечеряти дала. Рк. Макс.
За́пічок, чка, м. Место на печи (где лежат). Чуб. VII. 384. Вас. 194. МУЕ. I. 89. Сидить собі баба на запічку. Чуб. V. 150. Такий убогий, що й кошеняти нічим з запічка виманити. Ном. № 13496.
Запі́шва, ви, ж. Рубец в шитье.
*Запія́ка, ки, м. Выпивака, запивоха. Харьк. Сл. Яворн.
*Запі́яти, пі́ю, єш, гл. = Запі́ти.
Запія́чити, чу, чиш, гл. Запить, запьянствовать. Я не загуляю, не запіячу, не засплюсь. Г. Барв. 193.
За́пко, нар. Страшно, жутко. У лісі так запко. НВолын. у.
Запла́в, ву, м. = Запла́ва 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його. Новомоск.
Запла́ва, ви, ж. 1) Поемный луг. Харьк. у. 2) Плавающие на реке в половодье дрова, камыш, щепки и пр. Мнж. 180.
Запла́вець, вця, м. = Заволо́ка. Вх. Зн. 20.
*Заплавни́й, а, е. Заливной. Заплавні луки. Екатериносл. Сл. Яворн.
Заплазува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Начать ползать, заползать. 2) Запачкать ползая.
