Заплазува́тися, зу́юся, єшся, гл. Запачкаться, загрязниться ползая.
Запла́кати, чу, чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Ном. № 2374. Козак з біди не заплаче. Ном. № 776. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. Федьк. I. 50. 3) — кого́. Причитаньями и плачем как по мертвому уморить. Встречено у Г. Барвинок: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки… (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає… а у їй і духу нема. Г. Барв. 57.
Запла́катися, чуся, чешся, гл. = Запла́кати. Стелеть білу постіль та заплачеться. Чуб. V. 26.
Заплакну́ти, ну́, не́ш, гл. Всплакнуть. Иноді було й заплакне. Сим. 210.
Запла́та, ти, ж. 1) Плата. 2) Вознаграждение. Яка заплата, така й робота. Чуб. I. 283. Хоч у ката, аби заплата. НВолын. у. Роздай робітникам заплату. Єв. Мт. XX. 8. Бо бог правдивий всіх нас діла знає: як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450. *3) Отплата. Сл. Нік.
Заплати́ти, чу́, тиш, гл. Заплатить, уплатить. Він тобі заплатить багато грошей. Рудч. Ск. I. 58.
Запла́тно, нар. За деньги, платно. Змиев. у.
*Запла́чка, ки, ж. Плачевная песня (по умершему, при расставаньи и т. д.). Сл. Яворн.
Запле́катися, каюся, єшся, гл. Забрести, забраться. По глубоких лісах, далеко від людських осель, заплекавсь і заложив собі гайно медвідь. Шух. I. 22. См. Запле́нтатися.
Запле́нтати, та́ю, єш, гл. Заплести, заболтать. Щось таке заплентав, що й не розбереш.
Запле́нтатися, таюся, єшся, гл. Забресть.
Заплеска́ти, щу́, щеш, гл. 1) Заплескать. Заплескала в долоні. Левиц. I. 352. 2) См. Заплі́скувати.
*За́плесок, ску, м. Пойма, залитое, затопленное водой место. Желех.
Заплести́, ся. См. Запліта́ти, ся.
Запле́ухи, ух, ж., мн. Род детской игры в прятки. Ив. 51.
Запли́ванець, нця, м. = Пості́л. Вх. Зн. 20.
Заплива́ти, ваю, єш, сов. в. запливти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Заплывать, заплыть, *уплывать, уплыть далеко. Де ж ти водою, доле, запливла? Чуб. V. 504. *2) — сльозо́ю. Наполняться слезами. Очі йому запливли сльозою. Звен. у. Ефр.
Заплига́ти, га́ю, єш, гл. Запрыгать.
*Запли́сти, ву́, ве́ш. См. Заплива́ти 1. Хот. Нік.
За́плід, лоду, м. 1) Оплодотворение. 2) Расплод. Купила курочку на заплід.
*Заплі́днення, ня, с. Оплодотворение. Сл. Дубр.
*Заплі́днювати(ся), нюю(ся), еш(ся), сов. в. заплідни́ти(ся), ню́(ся), ниш(ся), гл. Оплодотворять(ся), оплодотворить(ся). Сл. Дубр.
*За́плідок, дка, м. Живчик, сперматозоид. Сл. Дубр.
Заплі́скувати, кую, єш, сов. в. заплеска́ти, щу́, щеш, гл. 1) Прибивать, прибить поверхность почвы дождем. *2) Занести иловым наносом, затопить илом, заглушить наносом. Капусти в мене нема: вже була росада, й чималенька, але як пішов отой сильний дощ, то всю заплескало. Крим. 3) Расплющивать, расплюснуть конец чего-либо.
Заплі́снявий, а, е. Покрытый плесенью. Кв. II. 188.
Заплі́снявіти, вію, єш, гл. Заплесневеть, покрыться плесенью. Котл. Ен.
*Заплі́т, пло́ту, м. Плетень. Киев. Сл. Яворн.
Запліта́ння, ня, с. Заплетание. А жаль мені дівування, субітнього заплітання. Чуб. V. 545.
Запліта́ти, та́ю, єш, сов. в. заплести́, ту́, те́ш, гл. Заплетать, заплесть. Чи се той двір, що мій милий заплітав сіни? Чуб. III. 161. Дрібушка за дрібушку та все сама собі заплітає. Кв. На твій гнів не заплели хлів. Ном. № 3480.
Запліта́тися, та́юся, єшся, сов. в.
