заплести́ся, ту́ся, те́шся, гл. Заплетаться, заплесться. Заплітайся, плетінь, заплітайся. Мет. 295. Не буду більше так заплітаться. Св. Л. 15.
За́плітка, ки, ж. Косоплетка. Гол. Од. 60. О. 1862. IV. 8. См. Кісни́к. Ум. За́пліточка.
Заплі́ття, тя, с. Место за плетнем, куда обыкновенно выбрасывают сор. Вх. Лем. 416.
Заплі́тувати, тую, єш, гл. = Запліта́ти.
За́плішечка, ки, ж. Ум. от за́плішка.
За́плішка, ки, ж. Заклинок, клинышек для заклинки, закрепы топорища, ручки молотка и пр. Ум. За́плішечка.
Заплі́шування, ня, с. Заклинивание.
Заплі́шувати, шую, єш, сов. в. запліши́ти, шу́, шиш и заплішува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закреплять, закрепить ручку топора, молотка, ножку в скамье и пр., вбивая в конец, входящий в отверстие, клинышек. Чуб. VII. 403. Заплішив ніжку в ослоні. Константиногр. у. Запліши щабель у драбині, а то хитається. Харьк. у. Росплішувалося моє ліжко, — треба заплішувати. Черниг. у. 2) Переносно, преимуществ. в сов. в.: сказать в заключение, закончить речь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. О. 1862. IX. 64. 3) Заслать (в ссылку), засадить (в тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Запло́джувати, джую, єш, сов. в. заплоди́ти, джу́, диш, гл. Расплаживать, расплодить, разводить, развесть.
Заплу́тувати, тую, єш, сов. в. заплу́тати, таю, єш, гл. Запутывать, запутать.
Заплу́туватися, туюся, єшся, сов. в. заплу́татися, таюся, єшся, гл. 1) Запутываться, запутаться. Як стояла, так і впала, заплуталася в плахтину. Чуб. V. 378. *2) Смутиться. Як побачив він мене, то дуже заплутавсь. Крим.
Запльо́вувати, вую, єш, сов. в. заплюва́ти, люю́, є́ш, гл. Заплевывать, заплевать. *Очі заплюва́ти. Плюнуть в физиономію. Та я б йому й очі заплювала, коли б мене зачепив. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Заплю́виця, ці, ж. Насек.: мясная муха, Sarcophaga carnaria. Вх. Пч. I. 7.
Заплю́скати, каю, єш, гл. О воде: заплескать.
Заплю́снути, ну, неш, гл. Заплеснуть. У човен хвиля заплюснула.
Заплю́щувати, щую, єш, сов. в. заплю́щити, щу, щиш, гл. Закрывать, закрыть (глаза), зажмуривать, зажмурить. Заплющує очі від сонця. Переносно: заплю́щити о́чі — умереть. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Чуб. V. 177.
Заплю́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. заплю́щитися, щуся, щишся, гл. Закрывать, закрыть глаза, зажмуривать, зажмурить.
Запля́ми́ти, млю́, ми́ш, гл. Запятнить, запятнать.
Запля́ми́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Запятнаться, запятниться. Прокинулась, не стямилась, як спідничка заплямилась. Нп.
Запля́мкати, каю, єш, гл. Зачавкать губами.
*Заплямо́ваний, а, е. Запятнаный, испачканный. Сл. Нік.
*Заплямува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Запятнать. Сл. Нік. 2) Очернить, обезславить. Заплямували парубка на всю округу. Сквир. у. Г. Йов.
За́пно, нар. Досадно, неприятно, обидно. Он за що йому запно! ЗОЮР. I. 22. Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Лебед. у. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже. Волч. у.
Запну́ти, ся. См. Запина́ти, ся.
*За́пнутий, а, е. Закрытый, укутанный. Оце і є вона, запнута платочком. Крим.
Запобіга́ти, га́ю, єш, сов. в. запобі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) *чому́. Предупреждать, предупредить, предварять, предварить. 2) *кого́, чого́. Добывать, добыть, получить, достать; пользоваться чем. Неприступна панна сама запобігла Четвертинського. Стор. МПр. 70. Запобігай світа, поки служать літа. Ном. № 5931. Запобіг лиха.
