203
Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Тимотея 3. 4. 5.
10. І про таких же (треба) першевпевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними.
11. Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірніш у всьому.
12. Диякони що б бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами.
13. Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобував і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї.
14. Се пишу тобі, уповаючи прийтидо тебе скоро;
15. коли ж загаюсь, що б ти внав,як треба в дому Божому жити, котрий всть церква Бога живого, стовп і утвердженнв правди.
16. І справді велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, оправдавсь у Дусї, покавав ся ангелам, проповіданоЙого між поганами, увірували в Його по сьвіту, возніс ся в славі.
Дух же явно глаголе, що в останні часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,
2. в лицемірстві брехливих, запеклиху совісті своїй,
3. що боронять женитись (і велятьвдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.
4. Бо всяке створіннв Боже добре ініщо не гидке, коли з подякою приймаємо;
5. осьвячувть ся бо словом Божим імолитвою.
6. Се все нагадуючи браттю, будешдобрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси.
7. Скверних же і бабських байокцурай ся, а привчай себе до благочестя.
8. Тілесна бо вправа мало корисна,а благочеств корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього і будучого.
9. Вірне слово і всякого приняття достойне.
10. На се бо і трудимось і ганять нас,що вповали на Бога живого, котрий єстьСпаситель усїх людей, а найбільш вірних.
11. Звіщай се і навчай.
12. Нїхто ж нехай молодостю твоєюне гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистоті.
13. Доки прийду, пильнуй читання,утїшення, науки.
14. Не занедбай твого дарування,котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства.
15. Про се дбай, в сьому пробувай,щоб успіх твій явен був у всїх.
16. Пильнуй себе і науки; пробувайу сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.
Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів,
2. старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою.
3. Удовиць шануй, тих що справдіудовиці.
4. Коли ж котора вдовиця дїти абовнучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом.
5. Тая ж справді вдовиця, котораодинока, (та) вповає на Бога і пробував в молитвах і благаннях день і ніч.
6. Котора ж роскошує, та жива —вмерла.
7. І се наказуй, щоб непорочні були.
8. Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного.
9. Удовицю ж вибирати не меньшеліт шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою,
10. в ділах добрих сьвідчена, чи дітей згодувала, чи людей сторонніх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого діла доброго щира була.
11. Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж;
