488
Книга Йова 14. 15.
14. Засне людина, та чи внов оживеж коли небудь? Черев усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б мені зміна.
15. Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16. Бо тоді ти лічив би кроки мої,та не підстерігав би гріха мого;
17. Ти б запечатав тоді переступ мій,й провину мою вакрив би.
18. Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19. Як вода стирав камінне, а розлив її змивав пил земний, так і надію людську ти в ніщо обертаеш.
20. Ти тісниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21. Честь його дітям, чи нї, він тогоне знає, понижені вони — йому те байдуже;
22. Та (покіль жив,) тіло його найому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
І відказав ЕлиФаз із Теману й промовив :
2. Хиба ж стане мудрий відповідатисвоїм пустим 8наннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
3. Виправдувати себе словами марними й бесідою, що не має ніякої сили?
4. Ти ж і ввесь страх відкинув і замалу маєш собі річ, говорити до Бога!
5. Се ж безбожність твоя настроїлатак уста твої й ти вибрав язик лукавих!
6. Тебе усуджують власні уста твої,а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7. Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, ніж гори, сотворений?
8. Хиба в Бога ти в раді бував і(його) премудрість собі присвоїв?
9. Що знаєш ти, чого б і ми не знали ? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
10. Е й проміж нами сїдоголові йстарці, що перейшли віком і батька твого.
11. Хиба ж се мала річ, щоб Бог те■бе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
12. Куди поривав тебе серце твоє, нкуди так гордо спозираєш?
13. Чому ти справив проти Бога духтвій і устами твоїми такі слова вер
14. Що таке чоловік, щоб йому бутичистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
15. * Глянь, він і сьвятим своїм недоймав віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
16. Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
17. Я буду говорити тобі, тількислухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
18. Що чували мудрі й не ватаїлнчуваного від батьків своїх;
19. В їх одних у руках була ще вся8ЄМЛЯ, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
20. Поки ледачий живе, поти він імучить себе, та й число дїт (його муки) закрите перед гнобительом;
21. Шум страху в його в ушах, іпід час спокою йде на його вбий ник.
22. Не сподівається він із темрявиспастися, а всюди меч перед собою бачить.
23. Блукавсь усюди 8а куском хлїба; знав, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24. Страшить його нужда, й тіснотаподолївав його, наче царя перед боєм, —
25. За те, що простягав проти Богавін руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26. Виступав проти його з гордоюшиєю, поза грубими щитами своїми;
27. За те, що вкрив лице собі саломсвоїм, а боки свої обложив жиром.
28. І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже ніхто не живе, що призначені на роввалини.
29. Не забагатіє він, і не вцїлїв майно його, й не розшириться по вемлї добуток його.
30. Мороку він не втече ;галуззв йогополумє спалить, а його самого подихом уст своїх вахопить.
31. Оманений нехай недовіряв марноті, бо марна буде й ваплата йому.
32. Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленіти.
