489
Книга Йова 15. 16. 17. 18.
33. Мов виноградина та, поскидаввін недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34. Оттак опустїб дом безбожника,й огонь пожере шатри підкупства,
35. (в думці) Почав він вло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовув зраду.
відповів Йов і сказав:
2. Чув я доволї такого; гіркі з васусїх потїшителї!
3. Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4. Вмів би й я так, як ви, говорити,як би душа ваша була на місці душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5. Додавав би вам відваги язикоммоїм, і рушаннєм губ потішав би вас.
6. Та чи я говорю, — не втихав мійсмуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7. Бо він отеє вичерпав мене. Ти(Боже) спустошив всю семю мою.
8. Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене илюдно. . Гнїв його розривав мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10. Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11. Бог віддав мене беззаконникові,й в руки безбожникам кинув мене.
12. Жив я спокоєн собі, а він потрясмене; взяв мене за шию та побив мене й поставив 8а цїль собі.
13. Стріли його оточили кругом мене ; він січе нутро моє без пощади, й пролив на 8емлю жовч мою;
14. Пробиває в мені пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15. Веретище сшив я на тіло моє, йв порох ванурив голову мою.
16. Вид мій почервонів від плачу, ана віях моїх тїнь смертна, —
17. Хоч нема кривди на руках моїх,та й молитва моя чиста.
18. Земле, не закривай крови моєї,й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові моиму!
19. Та оце сьвідок мій на небесах, іна висотах заступник мій.
20. Многомовні други мої! До Богапроливає сльози око моє. *
21. О, коби то міг чоловік правуватисьзБогом, як син людський з ближним своїм!
22. Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.
2. Та коби вони не кепкували, то 8серед їх спорів було б око моє спокійне.
3. О, поручись, заступись за менесам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь ва мене?
4. їх бо ти серце вакрив, розумітине зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.
5. Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
6. Він учинив мене приповідкою міжлюдьми й сьміховищем у їх.
7. Темно від горя в очах моїх, і всїчлени мої стали, мов тїнь.
8. Здивуються над сим праведні, аневинним стане досадно на лицеміра.
9. І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.
10. Виступайте ж, усї, приступіть!я не найду мудрого між вами.
11. Днї мої вже уплили, думи мої —думи дорогі серцю — вони розбиті.
12. Вони ж (муки мої) роблять ізночі день, а 8 сьвітла темноту.
13. Та хоч би я й дожидав в надїї,то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постіль собі;
14. Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.
15. Де ж тут надія моя? а чого ядожидаю, хто се побачить?
16. У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.
Відказав Билдад Савхеаський й промовив:
