524
Псальма 42. 43. 44.
тревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.
6. Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.
7. Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.
8. В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.
9. Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?
10. Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?
11. Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лица мого й Бога мого.
Суди мене, Боже, і розсуди мою справу проти безсердешного народу! Від чоловіка лукавого і неправдивого визволи мене!
2. Бо ти єси Бог сили моєї. За що ж ти відкинув мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожого гнету?
3. Пошли сьвітло твоє і правду; вони нехай ведуть мене і заведуть на твою гору сьвятую до чертогів твоїх!
4. І так прийду я до жертівника Божого, до Бога, що сповняє мене превеликою радостю, і прославлю на гуслях тебе, Боже, мій Боже!
5. Чого хиляєшся, душе моя, і чого непокоїшся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, котрий є спасеннє лиця мого і Бог мій!
Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
2. Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
3. Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
4. Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5. Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6. Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7. Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8. Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9. А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10. Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11. Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12. Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13. Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14. Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15. Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16. Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17. Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18. Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19. Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20. Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21. То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серца.
22. Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23. Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24. Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
25. Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
