662
Книга пророка Еремії 6. 7.
хаба й тїснота голосні в йому; перед моїм лицем — повсячасно кривда й знущаннє.
8. Схаменись, Єрусалиме, щоб неодвернулась від тебе душа моя, щоб не зробив я тебе пусткою, землею, що ніхто не живе в їй.
9. Так говорить Господь Саваот: Дощаду обберуть останок Ізраїля, як оббірають грони на виноградині; роби рукою твоєю, як оббираючий виноградину, що наповнює нею коші.
10. До кого ж менї говорити, коговговорювати, щоб чули? Ухо бо в їх затулене, й не можуть чути; слово Господнє — се в них жарт; не любе воно їм.
11. Тим то я й палаю гнївом Господнім, не вгамую його в собі; виллю його на дїтвору на улицї, й на громаду молодців; займуть мужа з жоною в полонь, і старого 8 дїдом старезним.
12. Домівки ж їх попереходять додругого, й поля й жінки заразом; простягну бо руку мою на осадників сієї 8ЄМЛЇ, говорить Господь.
13. Бо від наймолодшого та й до найстарійшого дбають вони всї про наживу, й від пророка до сьвященника — всї витворяють оману.
14. Легко важять вони собі рани влюдей моїх і думають хутко позагоювати, говорючи: „СпасеннеIй мир! а ніякого мира нема.
15. Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, нема їм сорома, не червоніють, та й не тямлять уже, що то таке соромитись. Тим і попадають вони між поваленими, як надійде година моєї кари, говорить Господь.
16. Так говорить Господь: З’упинїтесь на дорогах ваших, і роздивітесь, та розпитайте про дороги, що ними ходжено в давнезні давна, де дорога до щастя, та й ступайте нею, а знайдете впокій душам вашим. Вони ж сказали: Не пійдемо.
17. Тодї поставив я сторожів до вас*,і повелів: Уважайте на сей трубний голос. Вони ж мовляли: Не будемо слухати. * Пророків.
18. Оце ж слухайте, народи, й знай,громадо, що 8 ними буде.
19. Слухай, 8емле! се я наведу лнхолїтте на сей люд, — овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.
20. Що менї кадило 8 Себи, та пахуще зіллє здалека? Всепаленнєм од вас і жертвами вашими я гидую.
21. Тим же то так говорить Господь:Ось, я положу сим людям спотику на дорозі, і спотикнуться об її й батьки й сини, та й сусїд погибне 8 сусідом.
22. Так говорить Господь: Се йде народ із північньої землі, й великий люд підіймається 8 найдальшого кутка землї;
23. Несудь лука й списа. Жорстоківони, не змилосердяться; ревуть, як море, йдуть комонником збройно, як один чоловік, воювати тебе, дочко Сионова.
24. Почули ми вістку про них, та йруки в нас помліли, туга обняла нас, тремтимо, як породіля.
25. Не виходьте в поле, й не ходітьпо дорогі’: меч бо в руці в ворога, страхітте навкруги.
26. Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, ваплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.
27. Пробником поставив я тебе в людей моїх, щоб ти розігнав і вислідив путь їх.
28. Всї вони упрямі зрадники, живуть неправдою; се мідь і задїзо вони, — всї попсовані.
29. Міх перестав роздувати, огоньпожер олово; плавильник плавив надармо : ледачі не відділились.
30. Вибракованим сріблом зватимуть їх, бо Господь відкинув їх.
Слово, що надійшло до Еремії від Господа:
2. Увійди в двері дому Господньогой промов там оце слово, й скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всї Юдеї, що ввіходите в цї двері поклонитись Господеві.
3. Так говорить Господь Саваот, БогІзраїля: Направте путі ваши і вчин
