670
Книга пророка Еремії 14. 15.
бо наша велика, ми согрішили перед тобою.
8. Ой надїб Ізрейлева, ти, спасе йогов нужді! Чом ти — ніби чужинець у сїй землї, наче переходень, що зайшов, аби переночувати ?
9. Чого се ти — мов перелякана людина, мов той воївник, що не здолїв помогти? Та ж ти проміж нами, Господи, й ми ввемось імям твоїм; не покидай же нас?
10. Господь же так говорить сьомулюдові: За те, що вони люблять блукати, не впиняють ніг своїх, за те Господь не любить їх; за те він пригадує їм тепер провини їх і карав гріхи їх.
11. 1 сказав до мене Господь: Шкода молитись тобі за сей люд, щоб йому добре було.
12. Як будуть вони постити, я невважати му на їх мольби, та й як приносити муть усепалення й хлібові жертви, я не прийму їх. Нї, мечем і голодом, і мором вигублю їх.
13. 1 промовив я: Ой Господи Боже!пророки ж говорять їм: Не побачите меча, та й голоду не буде в вас, а повсячасний мир дам вам на сьому місці.
14. Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя мов. Не посилав я їх і не повелівав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого.
15. Тим то так говорить Господьпро сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землі; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;
16. Та й люде, що їм пророкують вони, поляжуть по улицях Ерусалимських од голоднечі й меча, й нікому буде ховати їх, — самі вони, жени їх, сини їх і дочки їх, і вилию на них ледарство їх.
17. Ти ж промов до них се слово:Нехай же проливають очі мої сльози день і ніч без упину, тяжким бо ударом побита буде дівиця, дочка люду мого, болючим ударом.
18. Вийду в поле, аж се побиті мечем ; увійду в місто, аж тут — умліваючі від голоду; й пророки й сьвященники тиняються по країні, що не знають її.
19. Хиба ж ти відопхнув зовсім Юду? Хиба ж гидує душа твоя Сионом? Чом же побив вси нас так, що нема нам лїку ? Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання, — аж се трівога.
20. Признаємось, Господи, в нашійбезбожності, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.
21. Не відпихай же нас задля іменітвого; не зневажай престола величі твовї; спогадай, не розривай яавіту твого з нами!
22. Чи то ж є між марними богамипоганськими такі, щоб дощ спускали? чи то ж небо само собою дає дощ? Хиба ж се не ти, Господи, Боже наш? На тебе ми вповавмо, бо ти все те твориш.
І сказав менї Господь: хоч би Мойсей і Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернесь до сього люду. Прожени ЇХ 8 очей моїх, нехай ідуть геть.
2. А як тобі скажуть: Куди нам ійти? то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть — на смерть; кому меч — під меч; кому голод — умірай 8 голоду, кому ж неволя — в неволю.
3. І пошлю на них чотирі роди кар,говорить Господь: меч щоб убивав; пси, щоб розторгували, й птаство піднебесне та зьвіррв земне, щоб жерло й вигублювало;
4. 1 віддам їх на побій всім царствамземлї — за Манассію Бзекієнка, царя Юдейського, за те, що він витворяв у Ерусалимі*
5. Бо хто змилосердуеться до тебе,Ерусалиме? і хто жалкувати ме про тебе? або хто вайде до тебе, щоб спитати, чи добро тобі?
6. Ти відопхнув мене, — говоритьГосподь, одступив назад од мене; тим я простягну проти тебе руку мою й погублю тебе: я перестав милувати.
7. Я розвію їх лопатою-віячкою за* IV. Цар. 21, 2. 3.
