140
Дїяння сьвятих Апостолів 21. 22.
140 дїяння СЬВЯТИХ стало вбіговище народу; і ввявпш Павла, виволїкли з церкви, і зарав зачинили двері.
31. Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим вбунтував ся.
32. Узявши він вараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
33. Приступивши ж тисячник увявйого і ввелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що вробив.
34. І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не вдолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
35. Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни вадля натовпу народу.
36. Ішло бо ва ним множество народу в криком: Страть його!
37. А, як мали вводити Павла в 8амок, рече він тисячнику: Чи довволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки ?
38. Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями вробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу ровбишацького?
39. Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, довволь мені промовити до народу.
40. Якжедовволив,тодї Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.
2. Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)
3. І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всі тепер.
4. Я сей путь гонив до смертп. Р.Яжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;
5. яко ж і архиерей васьвідкуе меш.і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб ввязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
6. Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло 8 неба.
7. І впав я на вемлю, і почув голос,глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
8. Я ж оввавсь: Хто єси, Господи? Ірече до мене: Я Ісус Наворей, котрого ти гониш.
9. Ті ж, що були 80 мною, виділисьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.
10. Скавав же я: Що робити мені.Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там ека* жеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
11. Як же не бачив я від сяєва тогосьвітла, то ведений за руку від тих. що були во мною, увійшов я в Дамаск.
12. Ананїя ж, чоловік один побожний по вакону, доброї слави у веїі тамешнїх Жидів,
13. прийшовши до мене і ставиш,рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.
14. Він же рече: Бог отцїв нашихвибрав тебе розуміти волю Його, 6 видїти Праведника, й чути голос в уст Його.
15. Бо будеш сьвідком Йому пераусїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
16. А тепер чого гаєш ся? уставшиохрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
17. І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, о
18. і видїв Його, глаголючого менї:Поспіши та вийди боржій 8 Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
19. А я скавав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
