141
Дїяння сьвятих Апостолів 22. 23.
діяння сьвятих
20. І як пролилась кров СтеФана,сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
21. І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
22. Слухали ж його аж до сього слова, а тепер 8няли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.
23. Як же кричали вони та кидалиодежу, та підкидали порохом на вов
24. ввелїв тисячник вести його в 8амок, і калав бійкою допитуватись у него, щоб довнатись, чого так гукають на него.
26. Як же ровтягнуто (вязано) йогореміннвм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
26. Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
27. Прийшовши тисячник промовивдо него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
28. І відкавав тисячник: За великусуму вдобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
29. Зара8 тодї відступили від неготі, що мали в него допитуватись; і тисячник влякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його вакував.
30. Назавтра ж, хотівши довідатисьпевно, за що винуватять його, 8няв 8 него кайдани, і звелів прийти архиереям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совістї перед Богом до сього дня.
2. Архиерей же Ананїя ввелїв тим,що стояли перед ним, бити його в лице.
3. Тодї рече Павел до него: Бити метебе Бог, стіно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?
4. Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого влорічиш?
б. Рече ж Павел: Не внав я, брати, що се архиерей: писано бо: Не кавати меш лихого на КНЯ8Я народу твого.
6. Постерігши ж Павел, що одначасть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; ва надію воскресення мертвих мене судять.
7. Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада.
8. Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох.
9. Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, вмагались, говорячи: Нічого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо 8 Богом.
10. І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, ввелїв воїнам війти, та, вхопивши його в посеред них, привести в замок.
11. Другої ж ночи став перед нимГосподь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі свідкувати.
12. Як же настав день, зложившизмову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що нї їсти муть, нї пити муть, доки не вбють Павла.
13. Було ж більш сорока, що сюклятьбу вробили.
14. Приступивши вони до архиереївта старших, казали: клятьбою поклялись ми нічого не їсти, доки не вбемо Павла.
15. Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб вавтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.
16. Прочувши ж син сестри Павлової про їх вадум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.
17. Покликавши ж Павел одного зсотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.
