— Коли тільки це, то не варт вести нам такі розмови.
Майя замість того, щоб образитись, на всі очі подивилась на анарха.
— Значить, у тебе єсть якісь тайни? — сказала вона.
— Ніяких тайн у мене нема, — в'яло промовив він і, положивши руку на Майїне коліно, заплющив очі. Він що далі, то більш почував у своїм тілі якусь неміч. — Покинь мене розпитувати.
— Хіба тобі неприємно?
— Так.
— Дивно! — сказала Майя й ще щільніш притулилася до нього. — Все-таки я не розберу, чому ти останнього часу ведеш себе якось…
— Ти думаєш?
— Да, я думаю. І, по-моєму, не помиляюсь.
— Ну, коли ти так цікавишся, — знову в'яло сказав анарх, — то я тобі скажу: я — хорий.
Майя покосила очі на анарха й тихо запитала:
— Чим же ти хорий?
— Хіба тобі не все одно?
— От чудак! — неприродно засміялась Майя. — Я ж тебе кохаю… Хіба ти забув?
Анарх провів рукою по своїй волохатій голові, подивився на довгі Майїні вії, під якими вона сховала очі, і сказав:
— Давай не будемо валяти дурня.
— Ну, я бачу, що з тобою не можна серйозно говорити, — образилась вона. — Ти зі мною просто
