силь сїв на ослонї, старий на покутї, а батраки концї стола. От перехрестившись Наум і прочитавши тричі »Христос воскрес з мертвих«, зараз відрізав паски сьвяченої і положив перед усяким по куску. Покоштовавши її беріжно, щоб крихоть не розсипати під стіл, усяк перехрестивсь і сказав: »Спаси-бі Богу милосердному! Дай Боже і на той год діждати!« Тут вже приняли ся за печене: поїли баранця, поросятини, а кісточок під стіл не кидали, а клали на стіл, щоб опісля покидать у піч. Далї їли ковбасу, сала кусочками нарізали, і крашанок облупили і порізали на тарілочцї. От сеє скінчавши, Маруся усе прибрала, із стола тож беріжно змела і усї крихти і кісточки і лушпиньня з яєць повкидала у піч, та тогдї вже стала подавати страву.
Старий Наум випив чарку горілки перед обідом, а Василь не став, бо, каже, ще не починав її пити. От і подали борщ, а далї яловичину покришили на деревяній тарілочцї, посолили та й їли — вже звісно що не по панськи, бо виделок не водить ся — пальцями. Опісля подали юшку з хляками, печене було баранина, а там молошна каша, та й годї, більш і нїчого.
Маруся чи їла що чи не їла, їй лучше усяких розговін — опріч празника сьвятого — те, що Василь вернув ся і жив і здоров. Захилившись за матїр, щоб батько не бачив, як ясочка дивилась на свого Василечка, а сама будьто ложкою достає з миски, аби-б то неначе і вона їсть. Куди їй вже їсти! У неї одно на думцї, як і у Василя! Так той вже через силу їв, бо биля Наума сидїв і не можно було йому злукавновати, щоб хорошенько подивитись на свою Марусю.
