Пообідавши і подяковавши Богу і батькові з матїрю, як поприбирала усе Маруся, от Наум і каже:
— А в нас новий дяк сьогодня Апостола читав.
Настя зараз і питаєть-ся: »А хто такий і відкіля?«
— Осьде він, пан Василь, — сказав Наум, та й всьміхнув ся.
»Хиба-ж Василь письменний, щоб йому Апостола читати?« спитала ся Настя; а Маруся так уха і насторощила, щоб чути усе, що́ будуть говорити.
— Був неписьменний, а тепер Бог йому розум послав, а як і що́? я й сам не знаю. Роскажи менї, здїлай милость, Василю: як се тобі сьвіт відкрив ся? Се менї на вдивовижу: ще й году нема, як ти пішов від нас, а навчив ся письма і співати вмієш, як і сам дяк. Де ти побував?
»Я, дядьку, не був дуже далеко,« став росказувати Василь. »От як ви менї відкрили сьвіт і розтолковали менї, що й я буду пропащий і чужий вік заїм, коли не знайду за себе найомщика, то я думав, думав, і трохи з ума не зійшов. Правду ви казали: що́ за гроші вісїмдесяти рублїв, що́ я від хазяїна брав? тільки що на одежу. Що́-ж тут менї було робити? Як-то Бог послав на думку: піди до купцїв, у них хороший заробіток. Прийшов я до залїзняка, він мене трохи знав, росказав йому все своє лихо. Він, подумавши, приняв мене за пятьдесять рублїв на год з тим, що коли буду у своїм дїлї справний, то він менї і більш прибавить і усе буде прибавляти, бачивши моє стараниє. Я зрадовав ся, почувши, що
