більш нїчого не треба, щоб гроші заробити, як тільки бути чесним і своє дїло не лїнуючись справляти. З товаришами, хоч усе й Москалї були, зараз поладнав. Тільки бачу, що вони усї письменні і хто більш чого зна, більш получа жалованьня. От як сїв, як сїв… і правду вам, дядюшка, скажу, що ніч і день вчивсь і Бог менї дарованиє послав; і те таки правду сказать, що нашого братчика куди нї піткни, хоч у науку, хоч у яке ремество, то з нього путь буде, не пропащі за нього гроші. Отто я від Спасівки та до Різдва вивчивсь читати і церковне і гражданське, писати по-троху вмію, цихвіру знаю, і на щетах хоч тисяч десять пудів у роздроб на фунти не помиляючись положу; хурщиків розщитаю і хазяйського добра гляжу як ока, щоб і копійка нїгде даром не дївалась. Товариші, знаєте, охотники на крилосї співати замісць півчеської; от і мене, як побачили, що голос є, то й привчили трохи. Поки себе не поставив на путь, не ішов до вас, дядюшка; і як нї тяжко менї було, не бачивши Марусї, та памятуючи ваше слово, сам себе морив і не ходив сюди. І тож таки, що хазяїн, знавши мою чесність, посилав мене не за великими дїлами по маленьких ярмарках, а після Хрещения посилав уже і дальш, і я тільки що перед празником отсе привіз йому немалу суму грошей. Як же він мене потїшив добрим словом і розвів мою тугу, то я вже певно й прийшов до вас на празник, а щоб ви увірили ся, що я не зледащів, от і став я на крилосї співати і Апостола прочитав.«
Наум, вислухавши його, не стерпів, та аж поцїловав його у голову, і дума: »Що́ за премила дитина! Не даром його люблю! Такий не пропаде.«
