а там стане викидовати ногами, неначе вони йому повиломлювані, а далї підскочить, та впять на вприсядку, та около Пазьки так кругом і вєть-ся, та приговорює:
Ой дївчина горлиця
До козака горнеть-ся;
А козак як орел,
Як побачив, та і вмер…
Добре було Денисові так бришкати без Василя; а той би його заткнув за пояс чи у танцях, чи так у речах або в молодецтві, бо він собі був на те уродливий. Коли було озьметь-ся за танцї, так і не кажи, що годї: перетанцює яку-хоч музику; коли ж підвернеть-ся до дївчат, то вже нї на кого більш і не дивлють ся, тільки на нього і його одного слухають, а на опрочих плюють; коли ж підсяде до старіших, та стане загинати їм свої балянтраси, так усї, і старі і молоді, сидять та пороззївлявши роти слухають, хоч до пізної ночи.
Такий-то був наш Василь до сього часу. Тепер же він мов остужений. Вийшовши з хати, де б то йти до гурту та взявши дївчину туди б і собі танцювати; нї, пішов собі, сердека, стороною від людей, схиливсь на пліт, та й дума: »Що́ се менї сталось? Таки нїчого не чую, нїчого й не бачу, тільки одну сю чорняву дївчину! Вона в мене і перед очима і на думцї!… Чом же не займу її? Але! Бачить ся і не сьмію, або й боюсь, щоб і не розсердилась… А як здумаю, що вона на мене мусить розсердитись і коли підійду до неї, то вона відвернеть-ся від мене і прожене, то від сеї думки і сьвіт менї не милий, і сам не знаю, що́ з собою робити!… Пішов би й до дому, так оттут неначе прикований. Нудно менї на сеє
