жить на столї, к покутю (а за-тим Настя засьвітила сьвічечку перед богами), сїв на лавку в кінцї стола і дожидаєть-ся.
Аж ось стукнули під дверми і в-третє, теж тричі.
Тогдї Наум перехрестив ся і каже до них: »Коли добрі люде, та з добрим словом, то просимо до господи. Насте! іди-ж сїдай і ти.«
От Настя, за-тим упоравши Марусю, вийшла і перехрестившись тричі, сїла биля Наума.
За Наумовим словом ввійшли в хату двоє старостів, люде хороші, міщане, у синїх жупанах, аглицької каламайки поясами попідперізувані, з паличками, і у старшого старости хлїб сьвятий у руках. За ними війшов Василь… крий Матер Божа! нї живий, нї мертвий, білий як стїна.
Пришедши у хату, старости помолились Богу сьвятому, і поклонились хазяїну і хазяйцї.
Зараз Наум (хоч і знав їх дуже добре, а тільки для закону) пита: »Що́ ви за люде і відкиля, і за-чим вас Бог принїс?«
Старший староста і каже: »Прежде усього подозвольте вам поклонитись і добрим словом прислужитись. Не позгнущайтесь вислухать нас: і коли буде теє, то ми і онеє; коли ж наше слово буде не в лад, то ми і підемо назад. А що ми люде чесниї і без худої науки, то от вам хлїб сьвятий у руки.«
Наум, узявши хлїб, поцїловав, і положивши на стіл край свого хлїба, каже: »Хлїб сьвятий приймаємо, а вас послухаємо. Сїдайте, люде добрі! До чого ще дійдеть-ся, а ви своїх ніг не турбуйте, може і так з-далека ішли. А з якого царства, з якого государства?«
