фільство), проукраїнський та місцевий — т. зв. карпаторуський або русинський. Зокрема, під впливом русофільських тенденцій у 1920-х роках на П. почався рух за православ'я за активною участю російських місіонерів: у 1940 тут було 19 православних парафій та близько 12,5 тис. вірних, які підлягали православній Мукачівсько-Пряшівській єпархії в юрисдикції сербського патріарха. Міжвоєнний період позначився також змаганням за національну школу, передусім за введення «руської» навчальної мови у державних та церковних початкових школах і за заснування руської гімназії. На близько 300 сіл з українським населенням на П. у 1933–34 рр. діяло лише 111 початкових і 2 горожанські школи з «руською» мовою навчання: 1936 засновано першу російську гімназію у Пряшеві. В освіті, як і в пресі, на П. переважала проросійська тенденція.
1939 Угорщина, захопивши Закарпаття, домоглася пересунення угорсько-словацького державного кордону на захід, мотивуючи це етнічним складом населення: до Угорщини приєднано 1700 км2 території з 70 тис. населення, у тому числі 38 тис. українців. Уряд Словацької республіки (1939–1944), у свою чергу, проводив на П. відверту політику словакізації: 1940 припинено вихід єдиної україномовної газети, ліквідовано більшість політичних і громадських організацій, посилено тиск на Греко-католицьку церкву. Наприкінці Другої світової війни українське населення П. симпатизувало СРСР і разом зі словаками брало активну участь у партизанській боротьбі проти німецьких загарбників, зокрема у Словацькому національному повстанні 1944. Чимало українців-пряшівчан воювали у складі Чехословацького окремого батальйону (армійського корпусу), сформованого в СРСР у 1943. Після вступу радянських військ на П. 1 березня 1945 утворена «Українська народна рада Пряшівщини», що діяла як координаційний представницький орган пряшівських українців до 1952, намагаючись приєднати Пряшівщину до Закарпатської України, а після невдачі безуспішно домагалася автономії українського населення в рамках Чехословаччини. 1945 після приєднання Закарпатської України до Української РСР в складі СРСР між Чехословаччиною і УРСР відновлено давній кордон з 1919. В 2-й пол. 1940-х рр. відбувся значний відплив з П. українського населення: близько 10 тис. осіб — т. зв. оптантів до СРСР (частина з них у 1960-х рр. повернулася) і до промислових районів Чехії (на землі виселених судетських німців) та Моравії. У 1946–1947 рр. у гірських селах П. діяли відділи УПА, які через Словаччину пробиралися на захід. Після встановлення комуністичної влади в Чехословаччині на П. в 1949–1952 рр. проведено примусову колективізацію, яка зустріла опір селянства. 1950 на Пряшівщині ліквідовано Грекокатолицьку церкву і проводилася політика православізації українського населення. 1951 директивно запроваджено літературну українську мову, хоча більшість українського населення П. називала себе русинами або
