водом А. Ждановича, що діяв разом із союзником шведів трансильванським князем Дєрдем II Ракоці. Зазнавши поразки від польсько-татарських військ, А. Жданович залишив трансильванців та повернувся до Чигирина. Звістка про цю поразку прискорила смерть хворого Б. Хмельницького. На його місце був обраний І. Виговський, який почав переговори з урядом Речі Посполитої, що завершилися Гадяцьким договором 1658.
Війна Московської держави зі шведами йшла невдало, і 1658 після розгрому шведами Данії (союзника Речі Посполитої і Москви) та виходу її з війни, а також звісток про дії І. Виговського було підписане перемир'я. Одразу ж поляки відновили воєнні дії проти московських військ у Литві. Після перших успіхів литовських загонів В. Госевського та П.-Я. Сапіги московським воєводам вдалося повністю відновити свої позиції у ВКЛ і навіть здобути Старий Бихов (нині м. Бихов у Білорусі).
В Україні також московські позиції зміцнилися, бо, незважаючи на поразку московського війська в Конотопській битві в липні 1659, гетьман І. Виговський зрікся булави, а його наступник Ю. Хмельницький присягнув цареві.
1660 рік виявився поворотним у війні. Він почався з нового наступу московської армії І. Хованського на Новогрудок, Гродно та Брест.
Ситуація змінилася в травні 1660: Річ Посполита уклала мирний договір зі шведами і змогла зосередити всі зусилля проти московських військ.
Литовська армія, посилена коронним загоном гетьмана С. Чарнецького, на початку липня захопила Мінськ, а потім — Полоцьк і всю Білорусь до р. Березина. Тимчасом московський воєвода В. Шереметєв у вересні 1660 розпочав похід у Правобережну Україну, сподіваючись розбити військо коронного гетьмана Є.-С. Любомирського, але сам був розгромлений під Любаром і блокований у Чуднові поляками й татарами. Коли козаки Ю. Хмельницького, які йшли йому на допомогу, зазнали поразки під Слободищами (нині село Житомир. обл.) та знову визнали зверхність над собою польського короля, В. Шереметєв капітулював і потрапив у полон до татар з усім 15-тис. військом.
1661 литовському війську вдалося захопити Могильов, Себеж та інші міста ВКЛ, а в листопаді 1661 — його столицю Вільно. На цей час супротивники опинилися в стані фінансової та внутрішньополітичної кризи. У Речі Посполитій бунтували солдати, яким не було виплачено жолд, шляхта утворювала конфедерації проти короля, а в Московській державі спроба заміни срібних грошей мідними призвела до інфляції й масових народних заворушень. Це змусило обидві сторони розпочати переговори, що тривали безрезультатно 1662–64.
Наприкінці 1663 король Ян II Казимир Ваза розпочав великий похід у Лівобережну Україну. Його підтримали козацькі полки гетьмана П. Те-
