партії (більшовиків). 3 березня 1918 радянська Р. уклала Брестський мир з країнами Троїстого союзу, за умовами якого визнавала незалежність Фінляндії, України, Прибалтики, Закавказзя. У листопаді 1918 завершилася Перша світова війна, що дало привід більшовикам анулювати умови Брестського миру.
У 1918–1919 територія України стала ареною протистояння між червоними, денікінцями та прихильниками Української Народної Республіки. Намагаючись придушити «сепаратизм» під прапором «єдиної неподільної Росії», «білі» зазнали поразки. Натомість «червоні», створивши багатонаціональну республіку рад, у своїй боротьбі здобули підтримку проти національних еліт периферії колишньої імперії.
У 1920 війська генерала П. Врангеля залишили Крим. Після радянсько-польської війни відповідно до Ризького договору (1921) територія Західної України та Західної Білорусії відійшла до Польщі. Режим «воєнного комунізму» (1918–1921) дав більшовикам ресурси для перемоги у громадянській війні. З країни емігрували понад мільйон жителів колишньої Російської імперії. В. Ленін вимушений був визнати, що селянські повстання можуть стати більшовицькою Вандеєю. Проти продовження політики «надзвичайних заходів» 1921 повстали моряки Кронштадту, які вимагали радянської влади без більшовиків. У березні 1921 Х з'їзд РКП (б) на пропозицію В. Леніна оголосив про перехід до нової економічної політики. Було дозволено вільну торгівлю, приватне підприємництво з використанням найманої праці. Водночас під приводом боротьби з голодом конфісковувалися церковні цінності та репресували священників. У мусульманських регіонах тривали збройні сутички.
Організатором партійної бюрократії став обраний 1922 генеральним секретарем ЦК Й. Сталін. Більшовики вважали за доцільне оформити новий державний союз, але єдиного проекту не було. Г. Зинов'єв пропонував створити унітарну державу, Х. Раковський висловлювався за конфедерацію радянських республік, Й. Сталін пропонував включити союзні більшовицькі держави (Білорусія, Україна, Закавказзя) до складу Росії на правах автономій. Ленін відкинув ці ідеї і його думка взяла гору.
30 грудня 1922 було утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік у складі Російської Федеративної Радянської Соціалістичної Республіки, Закавказької Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Української Соціалістичної Радянської Республіки і Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки.
Після смерті В. Леніна 21 січня 1924 Сталін взяв курс на побудову соціалізму в окремо взятій країні, але проти цього заперечував Троцький, який наполягав на ідеї «світової революції». На початку 1926 було знищено організаційну структуру опозиційних до більшовиків соціалістичних партій. 1927 було покінчено й з опозицією в рядах більшовиків.
