воєнного устрою повинно було стати створення більш справедливого й демократичного порядку, який виключав би повторення світової війни і забезпечив би мир через роззброєння та заснування Ліги Націй як інструменту миру. 28 квітня 1919 було затверджено Статут Ліги Націй, який увійшов як складова частина до всіх мирних договорів. З «14 пунктів» також випливало, що таємні домовленності між союзниками не повинні були братися до уваги, одначе вони постійно впливали на вироблення умов післявоєнного устрою світу.
На конференції було укладено п'ять мирних договорів. Основою післявоєнного врегулювання в Європі став Версальський мирний договір країн Антанти і Німеччини (28 липня 1919), яку було оголошено головним винуватцем у війні. За договором Німеччина втрачала 1/7 частину території, 1/12 частину населення, позбавлялася всіх колоній, які були поділені між державами-переможницями. Зокрема, згідно з договором Франції поверталися її землі — Ельзас і Лотарингія, а також передавалися вугільні шахти Саару, одначе цей район на 15 років переходив під управління Лігі Націй. Німеччина передавала Польщі Познань, частину Верхньої Сілезії, райони Померанії та Східної Пруссії, яку відділяв від території Німеччини Польський (Данцизький) коридор, що відкривав Польщі вихід до Балтійського моря. Бельгія отримувала округи Ейпен, Мальмеді та Морене після плебісциту, Данія — північну частину Шлезвігу; Мемель (Клайпеда) переходив у відання держав-переможниць (в 1923 був приєднаний до Литви), а Данциг (Гданськ) оголошувався вільним містом під захистом Ліги Націй. Німеччині заборонялося тримати в армії більш як 100 тис. вояків, мати військово-повітряний і підводний флоти, важку артилерію тощо. Німеччина мусила сплачувати державампереможницям репарації, загальний обсяг яких становив 132 млрд золотих марок, що аж ніяк не відповідало реальним можливостям переможеної й урізаної у своїх кордонах країни. Отже, Версальський договір поставив Німеччину, її народ, який, до речі, на той час уже скинув режим, що розв'язав цю загарбницьку війну, у надзвичайно складне становище і відтак не міг стати основою тривалого й міцного миру. Країни Антанти не виявилися милосердними і щодо інших переможених держав і народів, що засвідчили підписані на Паризькій мирній конференції договори з союзниками Німеччини — Австрією, Болгарією, Угорщиною та Туреччиною. У них, зокрема, було зафіксовано державні кордони, що з'явилися з утворенням нових національних держав у Центрально-Східній Європи. За Сен-Жерменським мирним договором з Австрією від 10 вересня 1919 припинила своє існування Австро-Угорська монархія. Колишні австрійські володіння — провінції Богемія, Моравія та Сілезія увійшли до складу Чехословаччини. Італія отримала Південний Тіроль, Юлійську Крайну, майже всю Істрію, крім міста Фіуме (Рієка), що
