його брат Савва 1219 став основоположником і першим архієпископом Сербської автокефальної православної церкви.
Під час правління Стефана Душана (1331–1355), що отримав титул «царя сербів і греків», С. стала наймогутнішою балканською державою, до складу якої увійшли Македонія, Албанія, Акарнанія, Фессалія, Епір.
Уперше було здійснено кодифікацію сербського права і 1349 видано збірник законів «Законник Стефана Душана». У другій половині 14 ст. сербсько-грецьке царство розпалося на окремі князівства. 15 червня 1389 на Косовому полі поблизу м. Приштини відбулася битва між об'єднаними силами сербів і боснійців, а також албанськими, герцеговинськими, польськими, угорськими добровольцями-християнами на чолі з сербським князем Лазарем Хребеляновичем і військом турецького султана Мурада І. Турецька армія на чолі з сином Мурада Баязидом І, що мала суттєву перевагу в чисельності й озброєнні, завдала поразки сербськобоснійському війську. Після цього С. втратила незалежність і 1459 увійшла до складу Османської імперії. Упродовж 15–19 ст. на теренах С. розгорнувся гайдуцький рух проти османського владарювання.
У 19 ст. активізувалася сербська національно-визвольна боротьба.
1804 вибухнуло антитурецьке повстання сербів під проводом Карагеоргія.
За Бухарестським мирним договором 1812, укладеним по завершенні російсько-турецької війни 1806–1812, С. отримала автономію, однак 1813 влада турецького султана була відновлена шляхом використання військової сили. Унаслідок антиосманського повстання 1815 під проводом Милоша Обреновича автономію було повернуто. Зобов'язання Османської імперії щодо надання С. автономного статусу зафіксовані в Адріанопольському мирному договорі 1829, що завершив російсько-турецьку війну 1828–1829. У 1842 було усунуто від влади династію Обреновичів, а князем С. став Олександр Карагеоргієвич, за правління якого відбулося пожвавлення сербського національно-культурного руху, одним із лідерів якого став видатний учений-славіст, основоположник сербської літературної мови В.С. Караджич (1819 він здійснив подорож до Львова, Чернівців, Києва, Харкова). 1858 у С. відновлено владу династії Обреновичів. Відповідно до Сан-Стефанського мирного договору 1878, підписаного після російсько-турецької війни, а також рішень Берлінського конгресу 1878, С. була визнана незалежною державою. У 1882, за правління князя Мілана, вона проголошена королівством.
У результаті першої (жовтень 1912 — травень 1913) та другої (червень–липень 1913) Балканських війн територія С. збільшилася майже вдвічі. 28 червня 1914 член сербської націоналістичної організації «Млада Босна» Г. Принцип убив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда та його дружину. Це стало приводом для оголошення Австро-Угорщиною війни С. (28 липня) і початку Першої
