пурські нотатки) // Зовнішні справи, 2011, № 2; Офіційний сайт Посольства України у Сінгапурі: http://singapore.mfa.gov.ua
О.М. Горенко.
СЛОВАКИ В УКРАЇНІ. За переписом населення 2001 в Україні проживало 6 397 словаків (у 1989 — 7 943 осіб). Абсолютна більшість словаків, які є сьогодні громадянами України, мешкають в Закарпатській області (5,6 тис.), половина з них — в обласному центрі Ужгороді, інші — у містах Мукачево, Перечин, Великий Березний, Свалява, Чоп, а також у селах Середнє, Сторожниця, Тур'я Ремети, Анталовці, Глибоке, Довге, Доманинці, Кленовець, Кольчино, Кам'яницька Гута, Рудникова Гута та ін. Поза межами Закарпаття найбільш чисельні громади словаків в Україні проживають у Києві та Львові. Питома вага представників цієї національності від загальної чисельності населення України — близько 0,2%. Переважна частина віруючих словаків в Україні — римо-католики, однак є невеликі групи греко-католиків і протестантів (лютеран). Мову своєї національності вважають рідною понад 2,5 тис. словаків (близько 35%), українську — приблизно така ж кількість, російську — понад 500 осіб (6%).
Словаки на Закарпатті мешкають як автохтонне населення, яке протягом 17–19 ст. збільшилося в результаті притоку переселенців зі словацьких областей Угорщини, серед яких були землероби й виноградарі, кваліфіковані ремісники — майстри по металу, дереву, склу. Серед словацьких поселень поступово виникла певна диференціація за господарською діяльністю: мешканці Антоловець були відомі деревообробкою, Середнєго і Глибокого — виноградарством, Сторожниць — овочівництвом. Упродовж 1919–1939 рр., коли Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь входило до складу Чехословацької республіки, кількість словаків і чехів у краї зросла за рахунок держслужбовців і спеціалістів різних галузей господарства. Якщо згідно з переписом 1921 словаків та чехів на території Закарпаття було 7700 осіб, тобто 1,6% населення, то у 1930 — понад 35 тис. чоловік (4,5%). Міжвоєнний період був найсприятливішим у розвитку словацької культури в Закарпатті: відкривалися словацькі школи і гімназії, дитсадки, працювали гуртки народної творчості, театр.
Проте вже наприкінці 1930-х рр., унаслідок приєднання Закарпаття до Угорщини, кількість словаків і чехів у краї знову зменшилася до 12,2 тис. осіб. Після Другої світової війни Закарпаття було возз'єднано з Україною в складі СРСР і відповідно до угоди 1947 між СРСР і ЧСР словаки разом з чехами отримали можливість рееміграції, чим скористалася значна їх кількість. З деяких закарпатських сіл вони виїхали на рідні землі практично повністю (Гута, Новий Кленовець, Оноковці). Період 1947–1989 рр. був несприятливим у культурному розвитку словаків, відбувалася їх
