й сепаратизму. Найбільше Вашингтон після розпаду СРСР турбували дві проблеми — неконтрольоване розповсюдження ядерної та іншої зброї масового знищення, поява нових ядерних держав і можлива нестабільність на колишньому радянському геополітичному просторі. Визнавши Росію єдиною правонаступницею СРСР, у тому числі щодо його ядерного потенціалу, США впродовж майже всього періоду 1991–93 рр. фактично блокували політичні й економічні контакти з Україною. Головним конфронтаційним питанням цього періоду була проблема набуття Україною без'ядерного статусу. Про це свідчить і перший офіційний робочий візит президента України Л. Кравчука до США в травні 1992. Хоча у перебігу візиту й було підписано низку угод, однак у центрі переговорів перебувала проблема вивозу з території України ядерної зброї колишнього СРСР та якомога швидшої ратифікації Договору про обмеження стратегічних та наступальних озброєнь (СНО-І) і приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
На початку президентства Б. Клінтона його адміністрація теж віддавала перевагу налагодженню двосторонніх відносин з РФ, але водночас почала шукати нові підходи до розбудови американсько-українських відносин. В цьому важливу роль відіграли впливові представники Конгресу США, які у квітні 1993 відвідали Україну і дійшли висновку, що її слід розглядати як окрему суверенну державу, прагнення якої до незалежності має бути підтримане з боку США. У травні 1993 Київ відвідала делегація на чолі з послом із особливих доручень, спеціальним радником держсекретаря США із зв'язків з новими незалежними державами С. Телботтом, який заявив про бажання американської сторони розпочати новий етап у відносинах з Україною, зокрема про відмову адміністрації Клінтона від політики «тиску» і пошук «партнерських зв'язків». Свідченням позитивних зрушень стало схвалення Конгресом США у вересні 1993 фінансової допомоги Україні на ядерне роззброєння в розмірі 350 млн. дол. У жовтні 1993 Київ з офіційним візитом відвідав Державний секретар США У. Крістофер, який виклав основні положення «нового підходу» США до України. Була, зокрема, досягнута домовленість про те, що США зменшать митні тарифи на продаж українських товарів, сприятимуть приєднанню України до Генеральної угоди з торгівлі та тарифів (ГАТТ) і налагодженню конструктивного співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями — Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), Світовим банком і Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). Крістофер запропонував також, щоб Україна залучилася до ініційованої США в рамках НАТО програми «Партнерство заради миру».
Кроком на шляху подолання кризового стану відносин стала ратифікація (із застереженнями) 18 листопада 1993 Верховною Радою України Договору про СНО-І. Принципове значення для подальшого поліпшення укра-
