наших днів. — К., 1995; Киссинджер Г. Дипломатия. — М., 1997; Гренвилл Дж. История ХХ века. Люди. События. Факты. — М., 1999; Еріх Цьольнер. Історія Австрії. — Львів, 2001; Контлер Ласло. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы. — М., 2002; Дацків І.Б. Дипломатія українських державних утворень у захисті національних інтересів. 1917–1923 рр. — Тернопіль, 2009.
С.В. Віднянський.
ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946. Відбувалася 29 серпня — 15 жовтня 1946. Була скликана відповідно до рішення Московської наради міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії (16–27 грудня 1945), її учасниками могли бути провідні держави антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, а також країни, чиї збройні формування також мали значення для перемоги над фашизмом у Європі.
У конференції взяли участь СРСР, США, Велика Британія, Франція, Китай, Австралія, Бельгія, Білоруська РСР, Бразилія, Нідерланди, Греція, Індія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Чехословаччина, Ефіопія, Югославія, Південно-Африканський Союз, Українська РСР.
Метою П.м.к. була підготовка проектів текстів мирних договорів з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією. Вона була завершена на сесіях Ради міністрів закордонних справ (РМЗС) учасників конференції 25 квітня — 16 травня та 15 червня — 12 липня 1946. Робота в комісіях та на пленарних засіданнях відбувалася гласно, з вислуховуванням позицій переможених країн. «Холодна війна», яка розпочалася в цей час, вирішальним чином не вплинула на позиції великих держав щодо забезпечення мирного врегулювання з колишніми сателітами нацистської Німеччини. Проте СРСР і США послідовно захищали власні сфери впливу в Європі. Непогоджені на П.м.к. статті мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини в результаті компромісу було схвалено на нью-йоркській сесії РМЗС 4 листопада — 13 грудня 1946.
На П.м.к. делегація Української РСР була представлена у всіх комісіях та мала право підписати всі мирні договори (наприклад, США не мали такого права щодо Фінляндії, оскільки не оголошували їй війну).
Головою української делегації був Д.З. Мануїльський, до її складу входили О.Д. Война, А.М. Барановський, а також учені-історики М.Н. Петровський, О.К. Касименко, В.Я. Тарасенко, юрист В.М. Корецький, економіст М.В. Птуха. Вони активно працювали в інтересах мирного врегулювання. Д. Мануїльського було обрано віце-головою комісії з політичних і територіальних питань для Італії, у комісії щодо Румунії працював А. Барановський, М. Птуха був доповідачем у комісії для Угорщини. Члени української делегації сприяли врегулюванню територіальних суперечок між Чехословаччиною та Румунією й Угорщиною.
