1959; Очерки революционных связей народов России и Польши. 1815–1917. — М., 1976.
М.М. Варварцев.
«ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ» (англ. — Displaced persons) — це жертви нацистського та союзних йому режимів, які були вислані з країни свого громадянства або колишнього місця проживання за расовими, релігійними чи політичними мотивами, а також особи, вивезені з батьківщини на примусову працю в Німеччину і в окуповані нею країни.
Відповідно до Резолюції ГА ООН щодо проблеми біженців від 12 лютого 1946 для сприяння швидкому поверненню П.о. у країни їх походження було створено Міжнародну організацію в справах біженців.
Її статут передбачав можливість відмови від репатріації за наявності «вагомих причин», таких як: переслідування за національною ознакою, політичними чи релігійними переконаннями; сімейні обставини або поганий стан здоров'я. 14 грудня 1950 було утворене Управління Верховного комісара в справах біженців, а 1951 — укладена багатостороння Конвенція про статус біженців. Відповідно до конвенції під терміном «біженець» малася на увазі особа, яка розглядалася як біженець через низку угод, укладених у період між двома світовими війнами, а також у результаті подій, що відбулися до 1 січня 1951. 1967 був прийнятий Протокол, що стосується статусу біженців, з якого були прибрані часові та географічні обмеження конвенції 1951. Термін «П.о.» в конвенції не використовується. У даний час у практиці Управління Верховного комісара в справах біженців застосовується поняття «внутрішньо переміщені особи», що визначає осіб, котрі покинули певний конфліктний регіон країни й оселилися в іншому регіоні в межах цієї країни. Появу такої категорії біженців зумовила зміна характеру воєнних конфліктів — від глобального протистояння до локальних внутрішніх воєн, які зазвичай мають етнічне підґрунтя.
Фактично до категорії «П.о.» потрапили: 1) остарбайтери; 2) в'язні концтаборів, військовополонені та політв'язні. Для тимчасового розміщення «П.о.» створювалися спеціальні табори. У жовтні 1945 відповідальність за утримання таборів була покладена на Адміністрацію допомоги і відбудови Об'єднаних Націй, хоча військові сили союзників продовжували забезпечувати транспортування, доставку продовольства та безпеку «П.о.» Також допомогу надавала Міжнародна організація Червоного Хреста.
«П.о.» часто переїжджали з табору до табору в пошуках родичів, земляків або кращих умов проживання. При таборах створювалися церкви, навчальні заклади. Зокрема, свою діяльність відновив Україн-
