Революційні і воєнні події початку 20 ст. спричинилися до розпаду французьких громад в Україні. Значна частина Ф. повернулася на батьківщину, а більшість тих, хто залишився, асимілювалися. Проголошення державної незалежності України в 1991 дало поштовх до відродження традицій французької спільноти, з діяльністю якої пов'язане постання французького культурного центру в Києві та його філіалів, Асоціації керівників французьких підприємств, інших громадських організацій.
Літ.: Савченко Ф. Бальзак на Україні // Україна. — 1924. — Кн. 1–2; Бородина М. А. Колония в Шабо // Французкий ежегодник 1963 года. — М., 1964; Шишмарев В. Ф. Романские поселения на юге России. — М., 1975; Роялистский эмигрантский корпус принца Конде в Российской империи (1798–1799) // Великая французкая революция и Россия. — М., 1898; Варварцев Н. Н. Украина–Франция: обмен научными и техническими знаниями (60–90-е годы XIX в.) // Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. — К., 1900; Іваненко О. Українсько-французькі зв'язки: наука, освіта, мистецтво (кінець XVIII — початок XX ст.). — К., 2009; Галяс О. Французы в Одессе. — К., 2012.
М. М. Варварцев.
ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ КІНЦЯ XVIII СТ. — перша в історії нового часу революція, яка повністю зруйнувала феодально-абсолютистський лад і заклала основи республіканських та демократичних традицій у Франції, справила глибокий вплив на характер і хід політичних і соціально-економічних перетворень у світі. Ф. р. виникла внаслідок системної кризи суспільного і державного устрою Французького королівства. Її назріванню безпосередньо передували торгово-промислова і фінансова криза, неврожайні 1787 і 1788 та спричинені ними масові голодні бунти. У пошуках виходу з критичного становища король Людовик XVI змушений був скликати Генеральні штати — представництво усіх трьох станів країни, маючи на меті за їх підтримки здобути кошти для наповнення державної казни. 5 травня 1789 Генеральні штати розколов конфлікт: представники найчисельнішого — непривілейованого третього стану (буржуазія, селяни, робітники, ремісники та ін.) відмовилися засідати і голосувати окремо від депутатів вищих станів — духівництва і дворянства. 17 червня вони проголосили себе Національними зборами, 27 червня — Установчими зборами, до яких приєдналася решта депутатів. Підготовка королівською владою розгону самопроголошеного представницького органу — введення в Париж війська, в т. ч. найманих німецьких і швейцарських полків — спричинила до вуличних протестів населення. Їх кульмінацією став 14 липня штурм фортеці-в'язниці Бастилії, що поклало початок революції в усій країні. За прикладом
