створеної Паризької комуни аналогічні органи самоврядування виникали у провінції, формувалися власні збройні сили — національна гвардія.
У столиці та інших містах постали «народні» і «братські» товариства, політичні клуби.
5 серпня 1789 Установчі збори прийняли декрет про ліквідацію феодальних повинностей селян, який започаткував знищення всієї соціальної та юридичної структури монархічної держави. Іншим найважливішим документом, схваленим Зборами 26 серпня, стала «Декларація прав людини і громадянина», яка проголосила «природними і невідчужуваними» правами людини «свободу, власність, безпеку і спротив гнобленню», рівність у правах. Прийнята у вересні 1791 конституція закріпила перетворення Франції на конституційну монархію. Було скасовано поділ населення на стани, церковні маєтності передавалися у власність нації, здійснено адміністративну реформу, відмінялися всі обмеження для торговельної і промислової діяльності. За виборчим (цензовим) законом відбулися вибори нового органу вищої влади, який від 1 жовтня 1791 дістав назву Законодавчих зборів. Король, який за конституцією вважався главою держави, склав присягу «нації і закону», але продовжував протидіяти усім найважливішим актам законодавців. У контакті з ним та його двором розгорнули діяльність французькі роялісти-емігранти, підтримані сусідніми німецькими князівствами, а також Австрією і Швецією. У Петербурзі із закликом «взятися за зброю для настрашки оскаженілих» виступила імператриця Катерина ІІ. У відповідь на зосередження інтервенціоністських формувань біля кордонів Франції Законодавчі збори 20 квітня 1792 оголосили війну Австрії, на бік якої стали Пруссія і Сардинське королівство (наступного року — Англія, Нідерланди, Іспанія та ін.).
На хвилі руху за позбавлення влади Людовика ХVІ 10 серпня 1792 у Парижі вибухнуло повстання. 20 вересня за новим законом про загальне виборче право було обрано національний Конвент, що замінив Законодавчі збори і наступного дня декретував знесення монархії, а 22 вересня проголосив Францію республікою. Від початку своєї діяльності Конвент став ареною запеклої боротьби між основними партійними угрупованнями — жирондистами (Ж.-П. Бріссо, П.-В. Верньйо та ін.) і монтаньярами (П. Робесп'єр, П. Марат та ін.). Останні добилися рішення про судове переслідування Людовика ХVІ та його страту (21 січня 1793).
Зміцненню республіканського жирондистського уряду сприяв перелом на фронті — перемога армії у битві 20 вересня 1792 під Вальмі. Війна перейшла на терени Бельгії, німецьких прирейнських князівств. Конвент зобов'язав французьких генералів скасовувати на окупованих територіях феодальні права і привілеї, кріпосне право, відсторонювати від влади місцеву адміністрацію і проголошувати суверенітет народу. Відтак
