4 березня 1793 постала перша на німецьких землях Майнцська демократична республіка.
Воєнні успіхи республіканської Франції невдовзі змінилися поразками на фронті, що сильно скомпрометувало уряд, його нездатність вести «революційну війну». Всередині країни — у Вандеї та прилеглих департаментах поширився заколот роялістів, до якого масово приєднувалися селяни. У самій столиці невдоволення народних мас, яке переросло у повстання 31 травня — 2 червня 1773, очолили прихильники найбільш радикальних революційних заходів із Генеральної ради Паризької комуни. Оточений 100 тисячами озброєних парижан Конвент виконав їх вимогу про арешт жирондистських лідерів, і 2 червня вся повнота влади перейшла до монтаньярів. 24 червня була ухвалена нова — республіканська конституція, введення в дію якої, проте, було відкладено за рішенням Конвенту до встановлення миру. Натомість у країні запроваджувався «революційний порядок управління», зміст якого, за поясненням одного з його ініціаторів Сен-Жюста, полягав: «Треба управляти за допомогою заліза там, де не можна діяти на основі справедливості».
Для боротьби з контрреволюцією 17 вересня 1793 був виданий «закон про підозрюваних», який поряд з іншими актами Конвенту сприяв розгортанню масового терору. За період березня 1793 — серпня 1794 було заарештовано і ув'язнено щонайменше півмільйона людей. За цей час, за вироками Паризького революційного трибуналу, «військових комісій» та інших судів, було страчено 16594 особи; разом із розстріляними без суду і слідства та померлими в тюрмах число жертв склало 35–40 тис., з них 85% — представники колишнього третього стану. Покаранню підлягали не тільки активні противники Ф.р., а й «байдужі» і «пасивні». Меч революційного терору впав також на його головних натхненників: 27 липня 1794 (9 термідора за революційним календарем) Конвент одноголосно висловився за арешт чільника уряду Робесп'єра, якого наступного ж дня без суду стратили на гільйотині. На ешафоті закінчили свій шлях інші провідники республіки. Зміна керівництва Франції зумовила долю також самого Конвенту: 21 жовтня 1795 він був розпущений відповідно до прийнятої після «термідоріального перевороту» третьої конституції. У листопаді постала Директорія, діяльність якої підготувала в подальшому встановлення 9–10 листопада 1799 військової диктатури генерала Наполеона Бонапарта — майбутнього імператора Франції (1804–1815).
Ф.р. викликала величезний міжнародний резонанс. Під її безпосереднім впливом 1789 вибухнула революція у Бельгії проти панування Габсбургів, розпочалися виступи селян за скасування феодальних повинностей у Німеччині, Італії (П'ємонт), Іспанії, піднесення національновизвольної боротьби в Австрійській імперії (угорців, чехів та інших
